Жан-Франсуа Ревель. Відживлення демократії

Березень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
140 переглядів

Київ: Критика, 2004.

Французький інтелектуал присвятив свою книжку осмисленню становища світу після краху комуністичних режимів. Він тлумачить цей крах як наслідок нежиттєздатности комунізму, а не як результат цілеспрямованої та послідовної політики Заходу, який виявив себе не найкраще, коли комунізм був у силі й здійснював активну експансіоністську політику. Ревель називає два джерела всіх нещасть сучасного світу: викривлення демократії та нестачу лібералізму, які набувають коли не геть кривавих форм тоталітаризму, то принаймні масштабного шахрайства й корупції в демократичних країнах. Демократія – єдині ліки від усіх хвороб і людству залишилось або спожити їх, або припинити існування, «третього шляху» немає.

Ревелів аналіз стану справ у третьому світі й занепаду третьосвітницької ідеології структурно нічим не відрізняється від аналізу комуністичної агонії. В третьому світі точиться та сама сутичка, і ліберальна ейфорія, спричинена певними невдачами тоталітаризму наприкінці вісімдесятих, принаймні передчасна: його позиції тут усе ще залишаються панівними. Тутешні авантюристичні й корисливі еліти вигадали неоколоніалізм, щоб мати змогу безконтрольно розкрадати міжнародну допомогу й національний статок, тримати свої народи в перманентній бідності, заробляючи на демонстрації своїх виразок. Розмови про европоцентризм, переконаний Ревель, є прикладом цього третьосвітницького ошуканства: в сучасному світі існують певні зразки, орієнтири суспільного розвитку, а тему «унікальностей» і «специфік» часто експлуатують кровожерні й нечисті на руку диктатори, зацікавлені зберігати потрібні їм «особливості» якомога довше.

Ревель подає й перелік нових загроз, що чатують на демократичний світ, і демократії не мають на них гідної відповіді, коливаючись між безтурботністю і непослідовністю:

• міжнародний державний тероризм;

• захоплення заручників як засіб політичного шантажу;

• нетолерантність ісламського інтеґризму;

• схильність третьосвітницьких диктаторів до війни.

Захід, на думку Ревеля, не готовий передовсім до ісламістського виклику, оскільки він взагалі не готовий до жорстких відповідей тоталітарному нахабству. Та й навіть серед громадян власне демократичних країн досить поширеним настроєм є «ненависть до свободи», тож доля демократії завжди має бути предметом піклування і приводом для неослабної пильности. Отже, епоха ідеологічного роззброєння не настане ніколи, і тільки постійна готовність до бою може порятувати демократію, якій досі просто «щастило» на ворогів, що гинули переважно через власну неспроможність.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Розділи рецензій