Карл Е. Шорске. Віденський fin-de-siècle: Політика і культура

Жовтень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
60 переглядів

Львів: ВНТЛ-Класика, 2003.

Серед величезної кількости книжок і статтей, присвячених історичній та культурній спадщині Габсбурзької монархії взагалі й феномену Відня як культурної метрополії на зламі ХІХ–ХХ століть зокрема, твір американського науковця, що його переклала для українського читача Олеся Коцюмбас, не загубиться. А професор Ярослав Грицак навіть запевняє, що жодна з них «не може зрівнятися у своїй академічній вазі з працею Карла Шорске. Написана майже сорок років тому, вона залишається наперевершеною не лише у своїй галузі – високі інтелектуальні стандарти у поєднанні з легким, захоплюючим і майже художнім викладом матеріялу зробили її зразком для написання історії інших европейських міст, а в ширшому контексті – у жанрі історичної культурології взагалі».

Книжку складають сім самостійних есеїв, кожен із яких присвячено певним характерним проблемам чи знаковим персоналіям.

Перший есей розглядає біографії та творчість Артура Шнітцлера та Гуґо фон Гофмансталя – двох цілком відмінних письменників, що їх автор вважає основними літературними постатями того часу. В наступному есеї йдеться про архітектурне творення тогочасного урбаністичного середовища. На прикладі забудови знаменитої віденської вулиці Рінґштрасе автор розшифровує ідеологічні та політичні інтенції архітекторів та міської влади й намагається пояснити ідеологічну семантику віденської архітектури другої половини XIX століття. Далі предметом авторської уваги стали три політичні лідери: провідник австрійських пангерманістів Ґеорґ Шенерер, мер Відня Карл Люґер та засновник сіонізму Теодор Герцль. Четверта розповідь – це ориґінальна версія біографії батька психоаналізу, віденця Зиґмунда Фройда. Шорске розглядає кризовий період у житті вченого, який він пережив у 1890-х роках. Аналіз внутрішніх та зовнішніх причин цієї кризи дав авторові нагоду змалювати цілий вузол політичних і соціяльних проблем монархії. Герой наступного есею – маляр Ґустав Клімт. Уважний до соціяльного аспекту в житті творчої особистости Шорске на прикладі Клімта реконструює ідеологію віденської Сецесії, яку він безпосередньо пов’язує з непростою долею політичного та культурного лібералізму в Австро-Угорщині. Шоста частина торкається специфічного шляху соціяльного реалізму в австрійській літературі. Тут проаналізовано центральні твори Адальберта Штифтера та Фердинанда фон Саара, Леопольда фон Андріана та інших впливових представників літературно-естетичного середовища. Останній есей присвячено художникові Оскару Кокошці й народженню експресіонізму, котрий логічно завершує віденський fin-de-siècle.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Сидор-Гібелинда ・ Квітень 2019
Наймолодша, як виявилося, доктор мистецтвознавства в Україні, авторка солідної монографії про життя...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Березень 2019
Культуролог і доктор мистецтвознавства Андрій Пучков є автором численних книжок з...

Розділи рецензій