Тарас Чухліб. Відень 1683. Україна-Русь у битві за «золоте яблуко» Європи

Грудень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
202 переглядів

Київ: Видавництво «Кліо», 2013.

Праця Тараса Чухліба знайомить із історією османських змагань за володіння Віднем, «Золотим Яблуком» Европи, у XVI–XVII століттях. Видання складається з п’яти розділів і джерельних додатків, де знайдемо дев’ять писемних документів та низку ілюстрацій. Перший розділ містить стислу інформацію про особливості висвітлення подій 1683 року у світовій та українській історіографії. Як зазначає науковець, українських істориків зазвичай цікавили не лише перебіг кампанії та безпосередньо баталії під Віднем, не лише постать леґендарного Юрія Франца Кульчицького, але й участь козаків у подальшому протистоянні з турками протягом 1680-х років. Цю тезу Тарас Чухліб демонструє, аналізуючи доробок знаного українського історика-еміґранта Бориса Крупницького.

Велику увагу в дослідженні приділено питанню місця України в османських планах підбиття Европи та протистоянню Стамбула й Відня в Угорщині в другій половині XVII століття. З’ясовуючи місце ранньомодерної України у протистоянні держав християнської Европи і Османської імперії, історик прагне розв’язати насамперед два завдання. По-перше, вписати українську історію в центральноевропейський контекст. По-друге, окреслити роль і місце українців у великому цивілізаційному протистоянні другої половини XVII століття. Із цією метою автор реконструює військовий внесок українських воєводств Речі Посполитої Обох Народів у переможний похід короля Яна ІІІ Собєського 1683 року та подальші кампанії другої половини 1680–1690-х років. Чухліб доходить висновку, що дві третини королівського війська під Віднем становили саме вихідці з українських воєводств (це 13 353 осіб, що належали до різних станів: шляхти, поспільства, духівництва і козаків). Автор звертає увагу, що великі загони українців перебували під прапорами турецького візира Кара Мустафи й водночас у війську молдавського господаря Ґеорґе Дуки, а також у з’єднаннях угорського васала османів Імре Тьоколі.

Автор не оминув увагою і участь татар у Віденській кампанії. Він зазначає, що під Віднем діяло двадцятитисячне татарське військо на чолі з ханом Мюрадом І Ґіреєм, а також говорить про роль і район бойових операцій татарських загонів під час походу 1683 року і наголошує їх незначну роль у самій битві. Після невдалої атаки на корпус Станіслава Яблоновського на початку битви Мюрад І Ґірей разом зі своїми загонами залишив поле бою, що в подальшому коштувало йому трону.

Перебігові самої битви під стінами столиці Габсбурґів 12 вересня 1683 року присвячено шість сторінок другого розділу. Тут Чухліб удається до описового викладу матеріялу. Натомість у четвертому розділі багато уваги відведено висвітленню долі героїв битви і подальших походів проти османів, подано життєписи одинадцяти козаків і козацьких отаманів. Варто наголосити, що в уявленні пересічних громадян і багатьох шанувальників історії частину згаданих історичних постатей, зокрема таких, як пізніші лідери правобережної козаччини Семен Палій, Захарій Іскра, Самійло Самусь і Андрій Абаза, навряд чи донедавна ототожнювали з подіями 1683 року.

Найменшим за розміром, але дуже важливим у контексті праці є п’ятий розділ, де йдеться про увічнення в українській історичній пам’яті віденської кампанії 1683 року. Тут розглянуто і серію ґравюр із віденської тематики авторства голандця Ромейна де Хоге та картин, що вийшли з-під пензля німця Мартино Альтомонте. Як зазначає Чухліб, зображення і картини цих майстрів висвітлювали перебіг походів і баталій 1670–1680-х років на українських теренах і слугували увічненню козаків, української шляхти, татар та інших мешканців земель сучасної України.

Дослідження видано наприкінці 2012 року, до 330‑ї річниці останньої потужної спроби династії Османів підкорити собі Дунайську монархію Габсбурґів. Добра якість поліграфії, кольорові та чорно-білі ілюстрації і наявність наукового апарату роблять книжку привабливою для читачів. Окрім того, дослідження може надати поштовх мілітарним та орієнталістичним студіям у вітчизняній історичній науці.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій