Володимир Собчук. Від коріння до крони: Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XVI — першої половини XVII століття

Червень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
415 переглядів

Кременець: Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2014.

Книжка підсумовує дослідницьку роботу Володимира Собчука про знать Волині у пізньому середньовіччі і в ранній новий час крізь призму долі окремих князівських та шляхетських родів, здебільшого півдня Волинського воєводства. У виданні з’ясовано, як волинська знать з’являлася на історичній арені, розросталася, розпадалася на гілки, що переростали в нові роди і клани, нарощувала, обстоювала та втрачала свої родові й набуті володіння, проникала в інші реґіони Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, нарешті, згасала й відходила в небуття.

Обмежуючись короткою передмовою, автор переходить до висвітлення біограм волинян князівського походження. У першому розділі він окреслює загальну картину статусу й становища аристократів Волині з княжими титулами, аналізує діяльність окремих представників, обравши територіяльно-адміністративний принцип. Із праці дізнаємося про замки князів Несвідських, Збаразьких, Вишневецьких і Порицьких. Автор установив імена князів-землевласників Степанської та Ровенської волостей і перипетії спорів князів Острозьких і Жаславських за їхні маєтки.

Другий розділ присвячено біограмам представників шляхетського стану — панів (людей зацних) і власне шляхти. До уваги автора потрапляють панські й шляхетські роди Денисків-Матвіївських, Боговитинів, Гостських, Лідихівських, Калениковичів, Сенют і Лабунських. Окрім дослідження генеалогії та володінь цих родів, Собчук на актовому матеріялі з’ясовує особливості кар’єрного зростання їхніх представників. Також показано, у яких умовах і за яких обставин розросталися й згасали роди.

Окремий підрозділ присвячено шляхті російського походження, яка під час литовсько-московських воєн кінця XV — першої половини XVI століття перейшла на службу великих князів литовських і осіла на Волині, отримавши землю. Частина московитів асимілювалася в результаті шлюбів із місцевими панянками, а решта зійшла з історичної арени. В останньому розділі здійснено джерелознавчий аналіз двох привілеїв Вітовта через дослідження їх підтверджень, що їх давали наступники, і обстоювання своїх прав на володіння успадкованими землями з боку реципієнтів кінця XVI століття. Два таких підтвердних акти опубліковано у виданні, яке також містить низку карт, генеалогічних схем і таблиць, покажчик імен та географічних назв.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Андрій Блануца ・ Квітень 2017
Книжку історика Дмитра Вирського, спеціяліста з річпосполитської ранньомодерної історіографії,...
Андрій Блануца ・ Квітень 2017
Книжка Романа Подкура є черговим виданням із серії «Студії з регіональної історії: Степова Україна...

Розділи рецензій