Велвл Чернін. Верлібри

Квітень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
228 переглядів

Переклад з івриту та їдишу Велвла Черніна за редакції Петра Коробчука
Київ: Кальварія, 2016.

Перекладна поличка сучасної поезії поповнилася книжкою ще одного автора. Це єврейський, ізраїльський поет, що сьогодні можна вважати справжньою подією. На жаль, єврейської поезії в українських перекладах нині з’являється геть небагато, і така ситуація, з огляду на тривале співіснування та культурну взаємодію народів, відверто ненормальна, а трагічні сторінки цього співіснування зовсім не є виправданням.

Поет Велвл Чернін — яскрава постать єврейської культури. Він народився 1958 року в Москві, брав участь у дисидентському єврейському русі у Совєтському Союзі. Логічним наслідком стала еміґрація до Ізраїлю 1990 року. Цікаво, що Чернін пише не івритом і не російською (мовами, найпоширенішими серед «літературних репатріянтів» із колишнього СССР), а мовою їдиш, яку здебільшого вважають коли не зовсім мертвою, то вже точно «неперспективною».

Як нескладно здогадатися, «Верлібри» складаються з верлібрів. Риторично парадоксальні, метафоричні, вони загалом улягають більш-менш лінійній послідовності: від прозоріших, простіших, веселіших до образно, асоціятивно й алюзійно насиченіших,  серйозніших, публіцистичніших — що відповідає лінії часовій, від віршів ранніх до сьогоднішніх.

У більшості цих творів є виразні посилання на національну історію, в переплетенні біблійних сюжетів, жахіть Голокосту та арабсько-ізраїльських воєн, із виразним патосом, що його хтось може назвати у ширшому сенсі національним, а хтось — націоналістичним. Цей патос виявляється і в найліричніших речах, але Черніну скрізь вистачає почуття міри та смаку, щоб не «втопити» в ньому естетику, власне поезію.

Луснуло божевільне сонце,

Розлетівшись на міріади уламків

Понад пагорбами біля Дніпра.

У вікнах старого Подолу,

На цій дюжині кривих,

Мощених камінням, вулиць

Де-не-де убого блищать фрагменти 

вічного світла. Біля синагоги темно,

Десь спить, розсіявшись, громада.

Ліниво спочиває запльований Дніпро

Та очікує свого часу,

Як Самсон осліплений

Очікував свого часу

У філістимській в’язниці.

Цікавою є постать перекладача «Верлібрів» Черніна. Справа в тому, що це… сам автор. Виявляється, в дитинстві поет багато часу проводив у родичів у Пирятині на Полтавщині, а тому швидко вивчив українську мову. Автопереклад редаґував український поет Петро Коробчук. Він вийшов колоритний і пластичний, але не без помітних помилок.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Вадим Мірошниченко ・ Серпень 2018
Тема жінки – центральна в романі. Жінка в тіні великого письменника: офіційні подружні стосунки,...
Олег Коцарев ・ Лютий 2018
«Кур’єр Кривбасу» за січень–березень 2017 року розпочинається строкатим прозовим блоком. «...

Розділи рецензій