Владимир Тольба (сост.). Вениамин Тольба. Портрет дирижера в воспоминаниях современников (К 100-летию со дня рождения)

Травень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
231 переглядів

Нежин: ООО «Гідромакс», 2009.

На перший погляд збірка спогадів колеґ про видатного українського дириґента Веніаміна Савелійовича Тольбу (1909–1984) – традиційне ювілейне видання, покликане старшому поколінню нагадати, а новому розповісти про славетного музиканта, чиї вистави на сцені Київської опери ставали класикою зразу після прем’єри. Як і більшість відомих музикантів свого покоління, Тольба походив із Харкова. Навчався за кількома музичними спеціяльностями: композиція (Центральний музичний технікум у Лєнінграді), теорія музики (Харківський музично-драматичний інститут), кілька років (1929–1931) працював у Харкові скрипалем-оркестрантом і, зрештою, у 22-річному віці став дириґентом. Керування оркестрами Харківської та Київської опер, Оперної студії Київської консерваторії та оркестром Українського радіо Тольба поєднував із викладанням у консерваторіях.

Почасти цю ювілейну книжку склали матеріяли ранішої збірки «Статті. Спогади» (1986). Декого з авторів невеличких нарисів – Андрія Штогаренка, Юлія Мейтуса, Дмитра Клебанова, Антона Мухи, Миколи Колесси та інших – уже немає серед живих. Інші, як Лев Венедиктов, Роман Кофман, Ігор Блажков, Аллін Власенко, Володимир Лукашев, Іван Гамкало, належать до старшого покоління корифеїв із бездоганною професійною репутацією. Ближче до кінця цього розділу більшає жіночих спогадів. Їх авторки (товаришки юнацьких років, дружини колеґ тощо) навряд чи відомі читачам, проте саме їхні уважні спостереження, написані поза професійною кон’юнктурою, уможливлюють якнайточніше уявлення про тонку душевну організацію, вразливість, дивацтва, побутові звички та навіть кумедні сторони Тольбової натури. Звісно, що без цього компоненту образ музиканта багато втратив би в суто людському вимірі.

Проте найбільше упорядник видання – син дириґента Володимир Тольба – має пишатися прикінцевою частиною книжки: творчо й нестандартно зорганізованими додатками й довідковим апаратом. Із численних джерел – статтей, листування, протоколів, щоденників, дисертацій – подано лише ті уривки, у яких безпосередньо йдеться про головного героя (маґістральна тема цієї компіляції – нічим не виправдане, абсурдне дочасне звільнення дириґента з Київської опери). Докладність приміток впритул наближає цей розділ до жанру наукового коментаря: тут можна знайти інформацію навіть про тих музикантів, кого не згадує жодний вітчизняний довідник.

Розділ «Довідкові матеріяли» складається з енциклопедичного штибу біографії Тольби, переліків оперних і балетних вистав, у яких він був дириґентом-постановником (окремо – переліки поточних вистав). Приголомшує обсяг симфонічного репертуару: після ознайомлення з ним важко називати Тольбу лише театральним дириґентом; а ще ж тут подано списки творів, записаних для фондів Українського радіо та виданих на грамплатівках, а також близько пів сотні назв кінофільмів, музику до яких виконували оркестри під орудою дириґента. Літературно-дослідницький блок складають переліки публікацій Тольби, що був також музикознавцем і музичним критиком. Розгорнута бібліографія цінна тим, що тут не лише скрупульозно наведено сторінки видань, де згадано Тольбу, а й указано на деякі фактологічні помилки авторів, щоби припинити їх автоматичне поширення у працях майбутніх дослідників.

Ще одна окраса видання – передмова літописця Київської опери Юрія Станішевського, який торік передчасно пішов із життя. У ній, зокрема, зазначено, що оркестром головного музичного театру України в усі часи керували відомі особистості, проте мало хто з них володів настільки потужним, самовідданим талантом: із-поміж усіх вітчизняних дириґентів XX століття лише Стефан Турчак поступово стає культовою фігурою, об’єктом суспільного мітотворення. Тимчасом епохальна діяльність Веніаміна Тольби, як видно з книжки про нього, варта не меншої шани й не лише у ювілейний рік.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Щетинський ・ Червень 2018
Хоча Сильвестров говорить про музику багато й охоче, він не є легким співрозмовником, бо найчастіше...
Ростислав Загорулько ・ Червень 2017
Упорядниця Раїса Мовчан вбачає у збірнику «своєрідне продовження вже закріпленої нашими класиками...

Розділи рецензій