Міхай Бабич, Ласло Немет, Дюла Секфю.... Венгры и Европа: Сборник эссе

Лютий 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
113 переглядів

Москва: Новое литературное обозрение, 2002.

Для угорців, які зупинилися на березі Дунаю і Тиси понад тисячу років тому, суперечки про їхнє місце і роль в европейській історії, про відносини зі Сходом і Заходом не менш традиційні, ніж для нас. Що означає бути угорцем і европейцем одночасно? Що таке національний характер? Чи можливе взаєморозуміння між Заходом і Сходом? Хто винен у розколі Европи? Що закінчилося 1989 року і що почалося? Що таке національна ідея і чи можна її сформулювати? Такі питання ставлять перед собою автори цієї збірки – найвизначніші представники угорської культури та суспільної думки.

Публіковані тут есеї писано впродовж останніх сімдесяти років ХХ століття. Воля видавців звела їх авторів під однією обкладинкою чи не вперше: зазвичай вони звикли поділятися на табори і здебільшого гостро полемізували один з одним. Міхай Бабич і Ласло Немет різко розходилися в своїх уявленнях про національний характер угорської культури і місію творчої інтеліґенції, Дюла Секфю та Іштван Бібо діяметрально протилежно оцінювали історичну роль Австрійської імперії та її вплив на долі східноевропейських народів, а сучасні літератори Шандор Чоорі та Петер Естергазі, напевне, ніколи не зійдуться навіть в оначенні понять «нація», «угорець», «угорський». Утім, опоненти не ставлять під сумнів самий факт належности угорців до Европи – дискутуються способи існування в цій спільноті, міра залучености до неї. Йдеться, з одного боку, про небезпеку відставання, провінціялізації, з іншого – про можливість втратити національну специфічність. Виступаючи з різних позицій, автори есеїв сходяться в тому, що не може бути певне явище проґресивним чи ретроґрадним з тієї лише причини, що воно – европейське чи, навпаки, угорське. Міркуючи про національне самовизначення та самоідентифікацію, вони спираються на досвід власного життя і суто угорські турботи і проблеми, але бачать себе не тільки зсередини, але й збоку, читають «текст» національного буття і національної культури разом з іншонаціональним контекстом і тому не проводять межу між поганим і хорошим, злом і добром по лінії чужого і свого. Цей якісний, критичний погляд на речі, зрештою, одинокий важливий критерій, якого брали до уваги укладачі збірки.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Березень 2017
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий...
Світлана Ославська ・ Березень 2016
До збірника статтей Анатолія Дністрового ввійшли тексти, написані у 2007–2015 роках. Автора...

Розділи рецензій