Святослав Гординський. В обороні культури. Спогади, портрети, нариси

Червень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
216 переглядів

Київ: Гелікон, 2005.

Упорядники книжки Михайлина Коцюбинська, Роман Корогодський та Надія Світлична зібрали мистецтвознавчі, історико-культурні та критичні статті, передмови до монографій, автобіографічні нариси, спогади про українських митців та інші теоретичні, в тому числі вперше публіковані, тексти Святослава Гординського. Їх супроводжують докладні біографічні передмови Богдана Гориня, Лариси Крушельницької, Олени Гординської-Юрчук. Це поліфонічна та складна мемуарна партія: картина мистецького життя Галичини у перші десятиліття XX століття хронологічно перетікає в «будні» (зрештою, повні відкриттів) української еміґрації у Франції та США, а також у тривалий діялог із тим «другим світом», чи навіть «другими світами» – географічними, культурними й політичними, – які можуть дати художникові відчуття дистанції, наближаючи його водночас до світу глобального. Це перший план книжки, що, цілком сподівано, відкриває Гординського як людину европейської освічености й шанобливости до цінних паростків глобальної культури в своєму та національному минулому. По-друге, Гординський і учнем був «примхливим», налаштованим на екстремальні зміни вчителів, обстанови, «натур», українських і зарубіжних контактерів; і організатором мистецького життя «неспокійним» (виставки українських та европейських «парижан» у Львові, участь в організуванні АНУМ, численні презентації наших художників на еміґрації, зокрема резонансної виставки в Детройті 1960 року, «відкриття» Олександра Архипенка – ці та інші справи, з якими асоціюється ім’я Гординського, є основним сюжетом книжки). Нарешті, збірник дає змогу побути в інтелектуальному просторі критика, де існують – і це особливо цікаво – доцентрові рухи та домінанти. Письмо Гординського ерудоване, деталізоване враженнями та чіткими називаннями подробиць, але напрям руху їм, очевидно, задають «ідеологічні» рефрени. У цьому сенсі книжка «виголошує» навіть не теорію – програму, чи не центральною вимогою якої є відповідність українського мистецтва загальносвітовим взірцям. Добре відчутно, що ця думка, прекрасна та ваблива, містила ще й виразний «аґресивний» складник: налаштування на боротьбу з обмеженістю (чи, може, з її стереотипом) української культури, виривання її зі стану стаґнації та підпорядкованости. У контексті сучасного звучання цієї книжки постає запитання: чи лишилася в силі та яких змін зазнала ця «проґресивна» аґресивність сьогодні?

Наостанок зауважу, що титул книжки, також доволі промовистий, походить від однієї з уміщених статтей Гординського – «В обороні українського мистецтва»; але сам його вибір, – зрозуміло, є продуктом сучасности.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Серпень 2018
Спогади історика Ярослава Федорука «На перехресті століть» сфокусовано на постаті львівського...
Олег Сидор-Гібелинда ・ Червень 2018
Сказати, що авторка «в матеріялі», – не сказати нічого. Вона довгі роки спілкувалася із цими «...

Розділи рецензій