Petro Mid’anka. Užhorodské kavárny. Ужгородські кав’ярні
Квітень 2005
129 переглядів
Praha: Ukrajinská iniciativa v ČR, 2004.
До невеликої за обсягом книжечки увійшли вибрані поезії з трьох збірок Петра Мідянки: «Фараметлики», «Зелений фирес» та «Дижма». Чехи врешті ризикнули перекласти тексти «екзотичного птаха української поезії», як охрестив поета автор передмови Рене Кочік, а донести цю поезію до чеського читача взявся Томаш Вашут, хоча вряд чи можна назвати переклад Мідянчиних віршів на будь-яку мову саме «перекладом». Треба спочатку винайти для цього особливу мову, тоді дати читачеві путівник і пустити його в мандрівку поміж словниками, бо без них годі вчитатися в ці тексти. Хоча й словники читачеві не завше зарадять...
Рівень поезії автор передмови та перекладач цілком слушно називають европейським. Европа виростає з ужгородських кав’ярень, закарпатських пивниць і не позначених на картах маленьких сілець – їх зате нанесено на мапу поезії, на якій ці тексти органічно вписуються в середньоевропейський час і простір. До них – пише Томаш Вашут – можна ностальгійно повертатися, переживаючи давно минулі події, відчуваючи таємничість минулих століть, постійно на щось чекаючи...
Це зовсім окремішній світ, у якому час сьогоденний не просто зупиняється, а навіть не існує. Є лише читач і текст, – можемо тільки сподіватися, що й чехам ця зустріч тет-а-тет теж буде комфортна.
Розділ:
Категорiї:
Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?
Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!
Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!
Хотілося б сказати про подорожі Михайлини: адже про все неможливо, треба чимось обмежитися, але так, щоб її було виразно видно... Над її «Книгою споминів» буквально чую колишні, по свіжих слідах, розповіді про ті мандри. До деяких була причетна: влітку 1968 року ми разом вирушили з Чернівців у Карпати, про це згадано в книжці. Священичі родини Бучинських, Вознюків, Клим’юків вітали й гостили її надзвичайно сердечно: вона була – Коцюбинська, а тепер, на додачу, вона зазнавала гонінь; у тому колі все те знаходило виняткове співчуття. Вистачало того тепла й мені – просто тому, що була з нею.
Долучіться до дискусії!