Під редакцією Барта Ван Стінбергена. Умови громадянства

Лютий 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
186 переглядів

Київ: Український центр духовної культури, 2005.

Інститут громадянства, окрім банально паспортного (а разом із ним – і юридичного) значення, має нетривіяльний смисловий вимір і культурний зміст. Якщо перше виростає з другого, то й сам інститут є дієвим та ефективним. У періоди історичних трансформацій в індивіда не лише з’являється більше шансів змінити чи обирати громадянство, але й впливати на його формат, тож і теперішня українська ситуація не тільки дозволяє, але спонукає здійснити форматування нашого громадянства. Принаймні такий хід міркувань висновує наскрізне прочитання статтей збірника, якого уклав професор соціології Утрехтського університету, координатор із питань глобалізації Европейської соціологічної асоціяції Барт Ван Стинберґен, а переклала по-українському Олена Іваненко.

Редактор збірника у вступній статті застерігає, що традиційні поняття (цього разу – громадянство) не завжди відповідають дослідницькій меті. Він пропонує подивитися на громадянство під кутом зору процесів інклюзії – ексклюзії, а також інтернаціоналізації в контексті виникнення андеркласу. Тему андеркласу (або, інакше кажучи, груп, що конфліктують і гуртуються на засадах спільного інтересу) розвиває і Ралф Дарендор. Оскільки збірник постав свого часу як міленарний проєкт, дослідник не обійшов увагою магічної привабливости дати 2000, радикалізації настроїв на цьому символічному рубежі, зауваживши, що відкрите суспільство не є ґарантією від таких ризиків і це єдина відповідь, яку маємо, якщо хочемо вижити в умовах свободи.

Далі Юрґен Габермас досліджує зв’язок між громадянством і національною ідентичністю, а Герман ван Гунстерен, розглядаючи чотири найпоширеніших концепції громадянства (республіканську, модерністичну, ліберально-індивідуалістичну й комунітарну), застерігає, що в сучасному суспільстві давні теорії набувають зовсім іншого звучання.

Вільям Джулус Вілсон пов’язує бідність не лише з диференційованим розподілом економічних і політичних привілеїв, але й із диференційованим доступом до культури. Ненсі Фрезер і Лінда Гордон аналізують контраверзи між громадянством як цивілізаційним інститутом і його соціяльним наповненням. Урсула Воґель розмірковує над тим, як усепроникливо впливало на розуміння громадянства правове зафіксування статусу чоловіка та дружини й обстоює принцип еґалітарного шлюбу.

Концептуальні засновки, а також і висновки авторів, переважно ґрунтуються на прикладах західноевропейської спільноти, єдиним винятком є матеріял професора політології Будапештського університету Атили Ага, присвячений особливостям становлення громадянського суспільства в країнах Центральної Европи. А як ці універсальні проблеми переломлюються в українській дійсності? Тут слово за українським авторами, яким буде не зайве ознайомитися з працею европейських колеґ.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Володимир Шелухін ・ Листопад 2017
Збірку есеїв, блоґів, авторських колонок російсько-американського філолога та культуролога,...
Галя Василенко ・ Листопад 2017
Чи доречне використання слова «людина» в історії про Авшвіц? Чи можливо вписати «людське» в...

Розділи рецензій