Б.В.Черкас, В.Ф.Солдатенко, С.О.Кириленко. Український історичний журнал, 2002, ч. 1

Квітень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
49 переглядів

Анотування «Українського історичного журналу» ставить перед проблемою, про яку вже в «Критиці» не раз згадувано, але у зв’язку з іншими часописами. Використовуючи нову нагоду, пам’ятаючи, що вода камінь довба і таке інше, а також рішуче відкидаючи можливі докори й закиди щодо набридливости й занудности, торкаємося її ще раз. Ідеться про те, що «УІЖ» належить до видань, що стійко й неухильно дотримуються інтеліґентного звичаю не виносити на публіку приватну інформацію про своїх авторів – наприклад, їхніх повних імен у підписах до статтей. У поєднанні з поважною академічною манерою не повідомляти про своїх авторів жодної інформації взагалі (адже й так усім у Ніжині відомо, хто такі Б.В.Черкас чи В.Ф.Солдатенко з Києва, не кажучи вже про те, що в Києві всі знають С.О.Кириленко [С.О.Кириленка, непотрібне закреслити] з Ніжина) це змушує оглядача до граматичної одноманітности, а саме до третьої особи й теперішнього часу: автор пише – хоча насправді він/вона вже все написав/ла. Щоправда, з першого цьогорічного числа зрозуміло, що треба, аби твоє ім’я все-таки повідомили загалові: це зроблено тут аж двічі – в некролозі Михайла Юліяновича Брайчевського та в підписі до статті Аркадія Жуковського (Франція, Париж).

Відкриває число стаття Михайла Коваля (М.В.Коваль, у змісті Коваль М.В., sic, і тільки sic!), присвячена українській історичній науці часів Другої світової війни та перших повоєнних років, а точніше викорінюванню «школи Грушевського» та «наведенню порядку» в цій галузі у контексті радянської політики. І.І.Колесник в есеї «Українська культура та історіографія: історія ментальностей» проголошує настання довгоочікуваного для історичної науки сприятливого часу творити культурні цінності та впливати на тип культури.

Т.В.Чухліб, звертаючися до проблеми українсько-польських взаємин за часів правління Яна III Собеського, пише про пошуки балансу між інтересами відцентрових сил на теренах Речі Посполитої.

Чотири розвідки присвячено історичним персоналіям: Б.В.Черкас концентрує увагу на біографії канівського, а згодом і черкаського старости першої третини XVI століття Остафія Дашковича; діяльність новоросійського та бессарабського генерал-губернатора М.С.Воронцова привернула увагу В.С.Шандри; лакуни в наших знаннях про життєвий шлях Миколи Скрипника заповнює В.Ф.Солдатенко; у розлогій статті Аркадія Жуковського йдеться про політичну та публіцистичну діяльність М.С.Грушевського в еміґрації (1919–1924).

Поміщено традиційну низку рецензій на історичні праці, що виходили останнім часом, а також подано інформацію про проведені наукові заходи.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Квітень 2019
Число присвячено пам’яті російського історика, правозахисника і громадського діяча, голови...
Олег Коцарев ・ Лютий 2018
Беззаперечним центральним матеріялом випуску є фраґмент книжки спогадів письменника, критика,...

Розділи рецензій