З нагоди вступу «УГО» у п’ятий рік свого існування його редакційна колеґія, втішено відзначивши руйнацію колишньої монополії, за якою «право на науку» належало столичним академічним установам, і появу за цей короткий час кількох видань, що заповнюють раніший вакуум у жанрі незалежної рецензії, вирішила змінити формат видання, перетворивши його з критично-рецензійного кавартальника, де оглядають наукову гуманітаристику, на науковий часопис, присвячений проблемам історіографії в широкому сенсі. На підтвердження цього вміщено розлогу розвідку Кімітаки Мацузата про становлення інституту мирових посередників на Правобережній Україні в останній третині XIX століття. Тут-таки Володимир Кравченко аналізує анатомію «Переяславського комплексу української історіографії».
Михайло Мінаков міркує з приводу нещодавно виданої в Україні книжки «Ідея Університету» про сучасний університет. Мар’яна Долинська в критично-реферативному огляді найновішої літератури з соціотопографії українських міст зосереджується на проблемі термінологічних непорозумінь у цій ділянці історичної науки. Польський науковець Вальдемар Делюґа, відгукуючись на книжку Ігоря Лильо про греків Львова XVI–XVII століть, викладає свої зауваги про особливості історії грецької спільноти в Речі Посполитій.
В рубриці «Дискусії» Леонід Тимошенко рецензує книжку Тетяни Гошко про історію маґдебурського права в Україні, а Олеся Омельчук – щойно опубліковану монографію Леоніда Куценка про Євгена Маланюка. Надрукований у попередньому числі «УГО» відгук Тетяни Яковлевої на книжку Віктора Горобця спричинив його рішучу відсіч; безкомпромісний двобій між двома науковцями тут-таки й завершується листом рецензентки із запрошенням подовжити розмову на конференції.
Коротенькі рецензії в розділі «Огляди» розкривають зміст книжок Володимира Александровича, Наталії Пуряєвої, Сергія Білоконя. Поза увагою не залишено також періодичні наукові збірники: «Схід-Захід», «Соціум», «Нариси історії архівної справи», новий польський проєкт видання джерел про польсько-російські та польсько-українські угоди XVII століття, матеріяли до історії євреїв у люблінських актових джерелах. Насамкінець подано інформацію про міжнарожний круглий стіл «Історія вивчення Великого князівства Литовського у 1991–2003 роках» (Гродно, травень 2003 року) та про науково-видавничу діяльність Канадського інститут Українських студій.
Долучіться до дискусії!