Олег Ільницький. Український футуризм 1914–1930

Жовтень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
81 переглядів

Львів: Літопис, 2003.

Книжка канадського літературознавця-україніста, професора Альбертського університету Олега Ільницького, англомовне видання якої побачило світ 1997 року у видавництві Гарвардського університету, – перша і наразі єдина в науці спроба цілісного дослідження феномена українського футуризму. Автор детально простежує історію цього літературного руху: від кверофутуризму Михайля Семенка 1910-х років – через Аспанфут і Комункульт (1921–1924) – до «Нової ґенерації» (1927–1931). Не обмежуючись насвітленням внутрішньої еволюції українського футуризму, він вписує його в соціокультурний контекст літературної боротьби 1910–20-х років, зупиняючись на питаннях про взаємовплив і взаємовідштовхування раннього Семенка та київських модерністів, полеміку «Нової ґенерації» з іншими тогочасними літературними організаціями (ВАПЛІТЕ, Пролітфронтом та російським «Новым Лефом») тощо. Окрему частину книжки присвячено аналізові програмових засад українського футуризму, його естетичній платформі й поетиці. Від теоретичних узагальнень дослідник переходить до розгляду творчости чільних футуристів – Семенка, Ґео Шкурупія, Олекси Слісаренка, Михайла Ялового, Дмитра Бузька та Леоніда Скрипника. У спеціяльному розділі коротко схарактеризовано футуристичне «поезомалярство».

Звичайно, піонерська монографія Олега Ільницького не може претендувати на всеохопність. Низку важливих проблем у ній лише намічено пунктиром або й узагалі відставлено вбік. Приміром, автор недостатньо висвітлює питання про генетичні й типологічні зв’язки українського футуризму з італійським та російським, стосунок до футуризму таких поетів, як Микола Бажан і Олекса Влизько, традиції футуризму в українській літературі XX століття (зокрема, в Галичині 1930-х років та на еміґрації); відносно мало уваги приділено й аналізові поетики футуризму. Зрозуміло, розгляд цих та інших вужчих питань потребує цілеспрямованої підготовчої роботи, яка, сподіваймося, ще попереду. Книжка Ільницького – добрий стимул до таких дальших студій, і з цього погляду її появу в українському перекладі слід вітати як доречну та своєчасну.

На жаль, рівень підготування українського видання залишає бажати кращого. Переклад Раї Тхорук важкий, стилістично невправний, подеколи просто беззмістовний (чого варта бодай сентенція про «імператорський аванґардний розквіт в Україні» на с. 34 – це, треба розуміти, про «Гілею»). Наукове редаґування книжки полягало, у кращому разі, в тому, щоби звірити цитати; на помилки в іменах, датах, покликаннях на джерела тощо (на кшталт розкішної згадки про «“Небожа Рамо” Оноре де Бальзака» на с. 134) компетенція наукової редакторки Ірини Старовойт, певно, не поширювалася. Великий апарат книжки – бібліографію та комбінований покажчик – оформлено вкрай недбало. Скажімо, з бібліографії «випали» деякі автори, на яких не раз покликається дослідник (як-от Юрій Смолич); надрукована російською мовою стаття Ірини Семенко про батька перетворилася на україномовну, а в заголовку з’явився рік смерти поета – 1982. Покажчик дуже неповний: приміром, не раз згадувана в тексті Лизавета Старинкевич у перекладі зробилася загадковим «Л. Старинкевичем», а з покажчика зникла зовсім.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Боронь ・ Квітень 2019
Карпінчук переконливо відновлює науковий «ландшафт», у якому працював Новицький. Продуманою і...
Вадим Мірошниченко ・ Грудень 2018
Як зазначав бельгійський художній критик і теоретик Тьєрі де Дюв, аби мистецтво існувало в певній...

Розділи рецензій