Володимир Александрович, Ярослав Дашкевич, Ігор Скочиляс... Український археографічний щорічник. 2007, Випуск 12; 2009, Випуск 13/14

Вересень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
172 переглядів

Після того, як на початку 2000-х років унаслідок зміни редакторів занепала «Київська старовина», «Український археографічний щорічник» залишається найкращим українським загальноісторичним виданням. Зусиллями наукового редактора Ярослава Федорука він утримує високу фахову планку, до якої далеко «Українському історичному журналові», не кажучи про «Вісники» та «Наукові записки» столичних і периферійних університетів.

Хоча медієвістика не належить до пріоритетів «Щорічника», дві знакові публікації останніх випусків стосуються саме середньовічної історії. Це дослідження Володимира Александровича про мистецькі сюжети Холмського літопису, де піддано ревізії історіографію питання й спростовано наявні в ній хибні інтерпретації, що подеколи перетворилися на мандрівні, та стаття покійного Ярослава Дашкевича про сарацинів (сараценів), у якій зроблено нову спробу прояснити значення етноніма й простежено історію львівської сарацинської громади (вип. 13/14). Традиційно вельми змістовним є блок публікацій із ранньомодерної історії. Ігор Скочиляс аналізує зміни південного кордону Львівської єпархії у XV–XVII століттях (13/14). Наталя Старченко розглядає діяльність каптурового суду на Волині в 1570-х роках (13/14), Конрад Бобинський – нові джерела з історії польсько-московської війни 1654–1655 років на території України та Білорусі, виявлені у Варшаві, Вільнюсі та Львові (12), Анна Навроцька – діяльність духовного суду Львівської єпархії в 1660–1670-х роках (13/14), а Інна Тарасенко (доволі поверхово) – історію дослідження біографії та літературного доробку автора «Війни домової» Самуеля Твардовського (12). Володимир Кравченко публікує документи до історії ратуші м. Володимира в 1580–1590-х роках (13/14) та реєстри книг тамтешнього ґродського суду 1621 та 1647 років (12), Ірина Замостянин – тестамент архітекта Бернардинського костьолу й Успенської церкви у Львові Павла Римлянина, Дмитро Вирський – королівське надання Яремі Вишневецькому на Хортицю, Ярослав Федорук, ґрунтовно коментуючи, – листи грецьких церковних діячів до царя Алєксєя Міхайловіча з 1654 року, в яких ідеться про тогочасну міжнародну ситуацію, Юрій Мицик (за звичкою, не коментуючи взагалі) – листи Івана Виговського з варшавського архіву князів Радзивілів (13/14), а Татьяна Таірова-Яковлєва – прецікавий лист кошового отамана Антона Гордієнка з 1708 року, де висловлено готовність запорожців «бути під шведським королем» (12). Стосунки на порубіжжі Запоріжжя й Гетьманщини в середині XVIII століття характеризує документ про перехід мешканців слободи Данилівки на Полтавщині у підданство Війська Запорозького Низового, який публікує Тетяна Кузик (12). Володимир Ленченко запроваджує до наукового вжитку два плани Глухова 1740–1760-х років (13/14). У статті Володимира Маслійчука, одній з найкращих у 12-му випуску «Щорічника», на матеріялах архіву Острогозької провінційної канцелярії Слобідськоукраїнської губернії розглянуто проблему ставлення до жінки на Острогожчині в 1760–1770-х роках (12). Іван Синяк пропонує власну класифікацію документів Коша Нової Січі, а Світлана Потапенко звертає увагу на «Відомості про старшинських дітей» як джерело з історії Слобідської України 1760-х років (13/14). Валентина Шандра розглядає законодавче вреґулювання тексту присяги (12) та практику совісних судів (13/14) на підросійській Україні у XVIII й першій половині XIX століття. Вадим Ададуров пише про інститут імперського комісара-організатора у провінціях Поділлі, Волині й Україні, що його запровадив Наполеон І (12). Олесь Федорук повідомляє про сиґнальний примірник Кулішевої «Повісти про український народ», що його виявив у Петербурзі (12). Віктор Дудко друкує нотатки до біографії Шевченка останніх років життя (12, 13/14), з’ясовує джерела статті Павла Грабовського про Ніколая Чернишевського (13/14) й атрибутує два ранні переклади творів Михайла Коцюбинського російською мовою (12). Валерій Старков публікує листи Федора Вовка до Митрофана Дикарева (12). Наталія Черкаська аналізує ідеологію правобережної польської шляхти на початку XX століття (12). Ігор Ткаченко похапцем зачіпає велику та недосліджену тему стосунків Михайла Грушевського з царською цензурою (12), Світлана Панькова вміщує інформативну нотатку про перебування історика у Криворівні (12) й спільно з Валерієм Старковим публікує, в супроводі взірцевого коментаря, листи до нього тамтешнього пароха Олексія Волянського (13/14). Інна Заболотна друкує гімназійний щоденник Івана Крип’якевича, а Неля Клименко – документ про звільнення історика з львівської гімназії ім. Щепановського у 1928 році (12). Ігор Гирич публікує, в супроводі ґрунтовної статті, матеріяли про конфлікт Вячеслава Липинського з Богданом Ярошевським у київському тижневику «Przegląd krajowy», де обоє працювали (13/14), Надія Миронець – листи Липинського до Євгена Чикаленка (12), а Ірина Старовойтенко – ранні листи Липинського до Володимира Винниченка (13/14) та Чикаленкове листування з О. Олесем (12). Віталій Тельвак розглядає марксистську рецепцію наукової творчости Михайла Грушевського в 1910–1930-х роках (13/14); щоправда, атестація деяких текстів, що їх залучає дослідник, як марксистських потребує, здається, додаткової арґументації. Ольга Кирієнко публікує спогади Людмили СтарицькоїЧерняхівської про перші дні Української Революції в Києві (12), Михайло Ковальчук розглядає український національний рух у квітні 1917 року (12) та повстансько-партизанський рух проти Добровольчої армії на Лівобережжі у другій половині 1919 року (13/14), Василь Ульяновський – історію спроби відкрити катедру історії України в Університеті св. Володимира в 1917–1918 роках (12), а Андрій Ґречило – про Нарбутові проєкти герба й печатки Української Держави (12). Ольга Мельник публікує щоденник Юрія Тищенка за 1919–1924 роки з блискучими коментарями, а Надія Миронець – Винниченкові листи до видавця (12). Перевершуючи всі мислимі традиції жанру, Ярослав Федорук коментує на 25 сторінках один дарчий напис Липинського Дмитрові Дорошенку (12); публікація випадкового інскрипту перетворюється на широко закроєне дослідження взаємин адресата й адресанта, а також долі Дорошенкової книжкової й архівної спадщини. Надія Миронець характеризує листування Володимира Винниченка з Микитою Шаповалом як джерело для історії української політеміґрації 1920-х років (13/14). Ірина Преловська аналізує джерельну базу історії соборної діяльности УАПЦ-УПЦ (1921–1937) (13/14). Як не варто публікувати джерела, добре ілюструє чергова публікація Юрія Мицика з архіву Івана Огієнка: цього разу жертвою дослідника стали листи Андрія Чайковського, опубліковані з хибно прочитаними й непрочитаними місцями й майже позбавлені апарату (12). Андрій Фелонюк друкує юнацькі листи Омеляна Пріцака до Романа Луканя (13/14), а Андрій Смирнов – декрет митрополита Діонісія (Валединського) з 1941 року про утворення Тимчасової адміністратури УАПЦ на окупованих нацистами теренах (12). Тетяна Себта розглядає шляхи формування української частини так званої Східної бібліотеки Розенберґа (12), Володимир Ковальчук – джерельне значення документів низових структур мережі ОУН(б) і запілля УПА (12), а Ігор Марчук – систему справоздання в УПА-Північ (13/14). Ганна Сварник друкує варіянт передмови до видання листування Юра Меженка з Ярославом Дашкевичем, яке щойно вийшло друком (13/14). Безпрецедентний за широтою засягу огляд архівної україніки в Канаді подала Ірина Матяш (12). Натомість Юрій Черченко інформує про матеріяли Архіву ОУН у Києві (12, 13/14).

Як завжди, «Щорічник» приділяє велику увагу рецензійному відділові, культивуючи жанр рецензіїдослідження. Це стосується, зокрема, відгуків Володимира Александровича на книжку Єжи Мотилєвіча про громаду Перемишля в XVI–XVII століттях (13/14), Ярослава Федорука на монографію Андрея Катлярчука про взаємини Великого Литовського князівства та Швеції в середині XVII століття (12), Ольги Тодійчук на московське видання щоденника Осипа Бодянського (12), Катерини Климової на друге видання праці Сергія Білоконя про Павла Потоцького (13/14).

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Січень 2014
Обкладинку числа «Проникливий погляд. Комунізм і його епоха» прикрашає колаж із пам’ятником...

Розділи рецензій