Леся Ставицька, Віталій Радчук, Олексій Зарецький.... Українсько-російська двомовність. Лінгвосоціокультурні аспекти

Грудень 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
292 переглядів

Київ: Пульсари, 2007.

У збірнику, випущеному завдяки зусиллям відділу соціолінґвістики Інституту української мови НАНУ, розкрито різнотипні лінґвальні та соціокультурні аспекти українсько-російської двомовности. Дослідники вивчають проблему існування української мови в умовах глобалізації, вторгнення в український комунікативний простір англійської мови, розглядають лексико-семантичні та словотвірні аспекти білінґвізму на матеріялі української публіцистики та жанру анекдоту. Подано системний аналіз класичної форми українсько-російської міксації – суржик, виклад історії його вивчення, історико-культурні, комунікативні, соціостильові аспекти побутування. Українсько-російська двомовність як питома ознака мовної ситуації в Україні, що увібрала в себе досвід політичних спекуляцій і соціяльної напруги, позначається у взаємовідношенні «мова – соціюм – культура». Цей факт, з одного боку, виводить заявлену в заголовку проблему за межі суто лінґвістичної проблематики, а з другого – ставить перед соціолінґвістикою завдання дослідити діялог минулого та сучасного в осмисленні стратегій мовної політики, ставлення носіїв мови до конкретних випадків білінґвізму.

Леся Ставицька (у співавторстві з Володимиром Трубом) розглядає суржик як реальний продукт двомовности, що став основою чи частиною мовного світу багатьох людей, які мають різний ступінь мовної компетенції.

У розвідці Оксани Данилевської досліджено суперечливий історичний контекст формування мовної політики 1917–1920 років.

Віталій Радчук з’ясовує місце української мови на лінґвогеографічній карті світу, у дещо метафоричній манері описує постійну розчахнутість української мови та її носія між «своїм» та «чужим», про конфлікт між політичними гаслами та реальним комунікативним простором.

Олексій Зарецький пропонує аналіз семантично трансформованої та інноваційної лексики перебудовного часу у спільному дискурсивному полі російськомовних і україномовних ЗМІ.

Олена Руда вважає, що ситуації непорозуміння між представниками української та російської лінґвокультурних спільнот закорінено у власне мовні та соціопсихологічні стереотипи сприйняття «чужого», про що переконливо свідчить мовленнєвий жанр анекдоту.

В.С.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

・ Листопад 2013
У словнику, якого уклала доктор філологічних наук, завідувачка відділу соціолінґвістики Інституту...
Соломія Бук ・ Липень 2013
Упорядниці «Лексикону львівського поставили собі за мету зафіксувати особливості мовлення Львова XX...

Розділи рецензій