Ірина Савченко. Українські нотні видання 1917–1923 років у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Серпень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
215 переглядів

Науковий каталог
Київ: 2007.

У джерелознавчій науці є такі завдання, які до снаги лише тим, хто присвятив життя роботі у сховищах бібліотек і архівів – лише ці віддані своїй справі люди здатні бачити не «частину історії», а її істинну строкатість і неоднозначність. Звісно, одному з найкращих музичних бібліографів України Ірині Савченко пощастило і з бібліотеками, і з учителями: вона розпочинала професійну діяльність в музичному відділі Лєнінградської публічної бібліотеки, а в Києві потрапила на роботу спочатку у відділ естампів, а згодом у відділ формування музичного фонду.

Здається, що відстань від 1917 до 1923 року, яка потрапила у поле зору дослідниці, зовсім незначуща, але це не так. Незначущою (або ж забороненою?) вона була для укладачів бібліграфічного довідника «Музична література УРСР (1917–1965)», який охопив лише сотню із тих дев’ятисот видань, що їх віднайшла Ірина Савченко. То були романтично-завзяті, хоч непевні, але сповнені надії та відчайдушних проєктів роки. Тепер, коли в країні не лишилося жодного повноцінного музичного видавництва (навіть колись потужна «Музична Україна» зійшла нанівець, друкуючи популярні проспекти або ж видання, чий випуск від початку й до кінця проплачують автори – і жодного натяку на державну стратегію та жодних світлих перспектив), вражає, що у 1917–1923 роках тільки у Києві активно діяло з десяток нотних видавництв, твори українських композиторів із коментарями українською мовою залюбки публікували у російських культурних центрах, знамениті західні видавництва мали в Україні власні представництва й маґазини, а діяспорні накладні вдавалися навіть до продажу піратських копій «ліцензованих» творів.

Видання складається з докладної розповіді про історичні обставини, ґрунтованої на щойно запроваджених у науковий обіг джерелах, докладного опису діяльности друкарень і видавництв (серед них – видавнича фірма «Л. Ідзіковський», Державне Видавництво України, акціонерне товариство «Г. І. Їндржишек», видавничі товариства «Криниця» та «Вернигора», видавництво «Дніпросоюз», Музичне товариство имені М. Д. Леонтовича, діяспорні «Українська накладня», видавництво Г. Смолинського, видавництво С. Комишевацького та інші), власне каталогу (866 його позицій розташовано за абеткою), а також одинадцяти покажчиків.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Андрій Блануца ・ Серпень 2018
У спільній монографії київського професора Олександра Гуржія та чернігівського дослідника Юрія...
Тамара Марценюк ・ Квітень 2018
Авторка зізнається, що дослідження привело її до переосмислення української ідентичности, а також...

Розділи рецензій