Костянтин Курилишин. Українське життя в умовах німецької окупації (1939–1944 рр.). За матеріалами україномовної легальної преси

Травень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
294 переглядів

Львів : Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2010.

Автор аналізує українське життя під німецькою окупацією, керуючись результатами власного дев’ятирічного вивчання україномовної частини триста шістдесяти леґальних видань райхскомісаріяту Україна, Трансністрії та Генерального губернаторства, що від 1991 року стали доступними для опрацювання у фондах Львівської національної бібліотеки ім. В. Стефаника та Державних архівів бібліотек у Києві. Він детально досліджує реґламентацію життя на окупованих землях: реєстрацію місця мешкання і транспортних засобів, реґуляцію цінової політики, торгівлі, харчових нормативів, користування мостами тощо.

Також надзвичайно ретельно висвітлено історію Дивізії Галичина, переселенських акцій, побуту полонених, діяльність Українського центрального комітету. Застосовуючи лінґвістичний метод і контент-аналіз, дослідник описує антиєврейську та антирадянську налаштованість часописів.

Один із розділів присвячено теоретичним проблемам явища колаборації. В науковому дискурсі, доводить Курилишин, це явище не можна трактувати як «державну зраду», бо Україна на початку Другої світової війни не була незалежною державою. Початково цей термін застосовували тільки в описах ситуації в західноевропейських країнах, і лише від 1980-х поширили його на співпрацю з нацистами на всіх окупованих територіях, зокрема східноевропейських. Співпраця українців із німцями, вважає дослідник, була мотивована потребою вижити в умовах слабкої держави, що мало місце через «іґнорування права на самовизначення української нації европейськими державами» після Першої світової війни і тривале перебування під окупацією Польщі, Румунії, Чехії, більшовицької Росії. Україна могла стати колаборантом лише у двох випадках: якби Гітлер визнав акт 30 червня 1941 року про незалежність або якби ОУН офіційно скасувала дію цього документу. Водночас автор означує співпрацю польського еміґраційного уряду із Гітлером як державну зраду, мовляв, «поляки працювали проти своєї батьківщини».

Про такий підхід до амбівалентности терміна «колабораціонізм» і залучення/вилучення політики тієї чи тієї держави в рамки державного зрадництва можна дискутувати. Однак незаперечно, що опрацювання книжки допомагає подивитися на життя українців у ширшій перспективі, аніж це пропонує більшість монографій про Україну, базованих на офіційних джерелах, а отже, й сформувати ґрунтовніше судження щодо підставових понять, якими мислимо про Другу світову війну.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Опитані досить відверті в проговорюванні минулого, однак вони цензурують себе, коли йдеться про...
Максим Карповець ・ Вересень 2016
Число білоруського часопису присвячено одній із ключових подій в історії Великого князівства...

Розділи рецензій