Микола Зеров. Українське письменство

Травень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
20 переглядів

Київ: Основи, 2003.

Великоформатний 1300-сторінковий том, що його підготували Микола Сулима (упорядник) і Михайло Москаленко (редактор), охопив усю наразі відому наукову, літературно-критичну та публіцистичну спадщину поета і науковця, яка не ввійшла до другого тому «Творів» 1990 року: курс лекцій «Нове українське письменство», читаний у Київському інституті народної освіти і випущений окремим виданням 1924 року, літературно-критичні статті та рецензії, фраґменти чорнової редакції маґістерської дисертації про «Літопис» Григорія Грабянки, спогади про Георгія Нарбута, публіцистику, твори інших жанрів (коментарі, некрологи, хронікальні нотатки тощо), а також понад 100 листів до 22 адресатів. Більшість уміщених тут статтей не передруковувалися від часу першої публікації; кілька статтей і кількадесят листів друкуються вперше.

Історико-літературні праці, представлені в книзі, охоплюють увесь новий період українського письменства – від Котляревського до Лесі Українки. Корпус критичних статтей і рецензій дозволить ширшому читачеві вперше скласти повноцінне уявлення про Миколу Зерова як одного з найякравіших літературних критиків і полемістів 1910–1920-х років. Статті на перекладацькі теми, зібрані разом, дають матеріял для узагальнень на тему «Зеров – теоретик художнього перекладу».

Композиція тому викликає застереження. Видавці розташували всі тексти (крім лекційного курсу, який відкриває книгу, і листів) за наскрізною хронологією, без поділу за жанрами – такий підхід навряд чи можна визнати вдалим. Автобіографію 1928 року передруковано двічі – в основному розділі й серед листів, чого, звісно, не слід було робити.

Том завершує дуже добра стаття Михайла Москаленка «Микола Зеров: доробок і доля», яка містить, крім загальних уваг, кілька спеціяльних екскурсів: Зеров і Верґілій, Зеров і український неокласицизм, Зеров і Віктор Петров. Сторінки, присвячені Петрову, не позбавлені гостро дискусійних тверджень, але спроби арґументованої полеміки з їхнім автором досі, на жаль, не було.

В додатку вміщено переклади, що не потрапили до двотомового видання 1990 року. Він збільшив обсяг тому ще на 50 сторінок, але не вичерпав незібраного перекладацького доробку Зерова, тож краще було би віддати їх для повноцінного коментаря (його тут фактично зведено до покликів на джерела текстів) і покажчика імен, якого відчутно бракує.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Боронь ・ Квітень 2019
Карпінчук переконливо відновлює науковий «ландшафт», у якому працював Новицький. Продуманою і...
Софія Ольжин ・ Грудень 2018
Роман південнокорейської письменниці Хан Канг постав із маленької історії «Плід моєї жінки»,...

Розділи рецензій