Укладач Ю. В. П’ядик, упорядники-редактори І. Г. П’ядик-Халявка, Н. Г. Дашкіна. Українська поезія кінця XIX – середини XX ст. Бібліографія. Антологія. Том I. А–В

Лютий 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
165 переглядів

Київ: К.І.С., 2010.

Історія української бібліографії пов’язана з іменами Михайла Комарова й Івана Левицького, традиції її розвивали Наукове товариство імені Шевченка у Львові й Український науково-дослідний інститут книгознавства, який у 1920-х роках очолював Юрій Меженко. Після тридцятих маємо лише спробу Юрія Меженка як директора ЦНБ АН УРСР провадити роботу над бібліографією української книги (1798–1914 років), але фактично до 1980-х, коли було відновлено роботу над Українським бібліографічним репертуаром, на теренах України якісної бібліографічної роботи не проводилося, бо наявність спецфондів, у які втрапила більшість україномовних видань, і репресивні заходи проти україністики перешкоджали розвиткові української бібліографії.

Праця Юрія П’ядика – результат бібліографічного захоплення, якому науковець присвятив понад 35 років життя. Антологія містить відомості про поезію кінця XIX – середини XX століття. Словникову статтю вибудовано за таким принципом: подано короткі біографічні дані про письменника (дата і місце народження, соціяльний статус родини, освіта, основний фах, час початку публікації, дата і місце смерти), перелік творів і критична література про його творчість. У «довіднику до тому» упорядник подає всі криптоніми, псевдоніми і прізвища авторів на літери А–В. У цілому список використаних джерел до тому складає понад 1500 назв.

В українському літературознавстві практично досі не маємо вичерпних бібліографічних довідників про літературу початку XX століття. Класичне видання Олександра Лейтеса й Миколи Яшека «Десять років української літератури (1917–1927)», спроби Віри Шпілевич та інших бібліографів, попри те, що лишаються найповнішими, все-таки не змогли заповнити нішу. Тому відомості про багатьох авторів просто не дійшли до нас, і їхня творчість зникла з овиду історико-літературних реконструкцій.

Попри численні фактологічні помилки видання все ж має неабияке значення не лише для фахівців, а й ширшої авдиторії, виявляючи розлогість літературного процесу вказаного періоду, висвітлюючи тематичний репертуар поезії й становлячи певну цілісність. Уникнути помилок було б і неможливо, бо більшости видань, якими послуговувався бібліограф, немає в наукових бібліотеках, вони становлять бібліографічну рідкість і згадка про них у тексті вже є неабияким джерелом для вивчення періоду.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...
Катерина Девдера ・ Серпень 2016
Нове видання есеїв Віри Агеєвої, однієї з провідних дослідниць української літератури ХХ століття...

Розділи рецензій