Ірина Матяш. Українська консульська служба 1917–1923 рр. як державний інститут: становлення, функціонування, персоналії

Березень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
314 переглядів

Київ: Інститут історії України НАН України, 2016.

До століття від початку Української революції 1917–1921 років в Інституті історії України НАН України знана науковиця-архівістка Ірина Матяш презентувала книжку, присвячену історії української дипломатії. Її становлення і розвиток припали на буремні роки революції, яка в історіографії вже має усталену дефініцію — «Українська революція 1917–1921 років».

Монографія відкривається традиційним аналізом історіографії та специфіки джерел, які стали підґрунтям для вивчення історії української консульської служби. Другий розділ авторка розпочинає з дослідження структури, завдань та правових засад діяльности українського консуляту в часи Української Народної Республіки та Української Держави (Гетьманату). Зокрема, авторка з’ясовує, як підбирали кадрів для служби та як було встановлено інститут почесних консулів. Цікаво, що фінансування діяльности почесних консулів було покладено на них самих, і лише в окремих випадках (великих витрат на канцелярію) було передбачено одноразову державну субсидію.

У третьому розділі дослідниця висвітлює діяльність перших українських консульств. Увесь тягар зі створення перших консульських служб припав на уряд Української Держави Павла Скоропадського. Окремо приділено увагу особливостям роботи українських представництв у радянській Росії, а також у Мюнхені — цей осередок авторка розглядає як останній форпост («останню барикаду») консульської служби УНР. До уваги науковиці потрапили джерела про нереалізований проєкт організації українського консульства у Бессарабії, що дало підстави всебічно дослідити і практичний аспект діяльности консулатів, і їхні стратегічні плани.

Наступний тематичний розділ проливає світло на особливості організації та роботи «радянської» консульської служби в Україні, яка розбудовувалася водночас із УНРівськими та гетьманськими дипмісіями за кордоном. Радянська влада, на відміну від української, з перших кроків впровадження консульської служби активно розвивала систему вишколу кадрів для консульських установ. Така політика дала добрі результати, що проявлялося в успіхах радянських дипломатів за кордоном.

Не оминула Матяш і зворотного боку роботи зовнішньополітичного відомства. У завершальному розділі книжки авторка досліджує роботу іноземних консульств в Україні і показує специфіку їхньої взаємодії з українськими та радянськими відомствами, які відповідали за зовнішню політику в УНР, Українській Державі, Директорії та УРСР. Завершують книжку загальні висновки, а також традиційний науково-допоміжний апарат.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій