Ольга Лагутенко. Українська графіка першої третини XX ст.

Вересень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
581 переглядів

Київ: Грані-Т, 2006.

За радянського часу в мистецтвознавстві штучно утворилися лакуни в історії українського мистецтва, які донині залишаються незаповнені. Це стосується насамперед художньої ситуації на зламі XIX–XX століть і мистецтва графіки зокрема. Книжка Ольги Лагутенко є одним із тих досліджень, яких гостро потребує сучасна українська мистецтвознавча наука. Монографія стала квінтесенцією багаторічної копіткої праці збирання та систематизації матеріялу з ориґінальних джерел, розпорошених по бібліотеках, архівах і музеях України, Росії, Польщі, Чехії.

Мистецтво графіки цього періоду авторка поділяє на три періоди за стилістичними напрямами та реґіональними професійними школами, що їх формували художники, які здобули мистецьку освіту в академіях Відня, Парижа, Кракова, Санкт-Петербурґа тощо. Основа авторської диференціяції полягає насамперед у стилістичних тенденціях, що превалювали у творчості майстрів того чи того осередку.

Перший період – 1910-ті роки (символізм, модерн, ранній модернізм) представлений митцями, чия творчість пов’язана зі Львовом: Владислав Яроцький, Гнат Колцуняк, Модест Сосенко, Олена Кульчицька; київський осередок уособлюють Георгій Золотов, Михайло Жук, Василь Кричевський, Віктор Замирайло, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут, Всеволод Максимович; Харків – Євген Агафонов, Федір Надєждін, Микола Недашковський, Леонід Розенберґ та інші.

Другий представлено мистецькими школами 1917–1920 років. Це майстерня графіки Української академії мистецтв (Нарбут), школа Михайла Бойчука, творчість Софії Налепинської-Бойчук, Іларіона Плещинського, Василя Касіяна, Івана Падалки в Києві; Вільна академія Підгорецького, студія Олекси Новаківського, Роберт Лісовський, Петро Холодний, Павло Ковжун формували львівську школу графіки.

Третій етап, що охоплює 1920-ті – початок 1930 років, репрезентує творчість учнів Михайла Бойчука і Налепинської-Бойчук, а також митців, близьких до їхнього кола: Марії Юнак, Оксани Павленко, Євгена Сагайдачного, Харитини Омельченко та інших. Авторка аналізує і роботи художників старшого покоління, з основами творчости яких читача ознайомлено в попередніх розділах. У цій частині схарактеризовано й ескізи конструктивістських сценічних декорацій Олександра Хвостенка-Хвостова, Анатоля Петрицького, Вадима Меллера, а також експресіоністичні шукання в книжковій графіці Миколи Бутовича та Осипа Сорохтея, досліджено інші стилістичні напрями, виявлені у графічних композиціях тогочасних українських митців.

Можна дискутувати із запропонованою періодизацією, але це не применшує вагомости спроби об’єднати мистецьке життя першої третини XX століття в єдину тканину, на якій колаж окремих творчих особистостей виплітається в цілісний художній процес. Авторка не диференціює творчости художників-графіків за національною ознакою, адже кожен з осередків – Київ, Львів чи Харків – був полікультурним локусом, у якому перетиналися яскраві творчі індивідуальності, що сприймали за першорядні питання мистецького характеру, а не етнічного походження. Їхню професійну діяльність єднала насамперед епоха з її специфічними творчими завданнями та місце, що зосередило їхній креативний потенціял.

Завдяки широкій джерельній базі авторка доповнює мистецтвознавчу оптику рефлексіями тогочасних критиків, окреслюючи інтелектуальну атмосферу часу. Інтерпретація творів базується на мистецтвознавчому аналізі насамперед специфічних виражальних засобів, притаманних саме графіці, аналізі формального вирішення композицій. Увага дослідниці зосереджена на образотворчих властивостях творів, на особливостях пластичної мови та її витоках, тому школа, яку пройшов кожен із художників, та джерела їх інспірацій чітко окреслені.

У книжці іноді зринають згадки про маловивчені пласти української культури, що претендують на ґрунтовне теоретичне осмислення у майбутньому і відкривають нові горизонти у науковій праці молодих поколінь мистецтвознавців. Сподіваємося, наступним кроком стане видання повнокольорового альбому, що презентуватиме повноцінний візуальний ряд української графіки першої третини XX століття.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Галя Василенко ・ Лютий 2018
Їх так багато, вони зачаїлися на автобусних зупинках у найвіддаленіших закутках бездоріжжя, на...
Марина Полякова ・ Грудень 2017
Клуб ілюстраторів «Pictoric», Арт-центр Павла Гудімова «Я галерея» та Український кризовий медія-...

Розділи рецензій