Олександр Габович, Володимир Кузнєцов, Надія Семенова. Українська фундаментальна наука і європейські цінності

Червень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
259 переглядів

Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2015.

Автори книжки ініціюють своєрідний авдит української науки з урахуванням визнаних у світі наукових цінностей та оцінок. Головною перспективою розгляду стану фундаментальної науки в Україні є функціонування суспільних цінностей. Вони об’єднують наукові спільноти, породжують їхню стратифікацію, визначають форми організації науки, реалізації та оцінки результатів досліджень. Пострадянські реалії породили науковий «нігілізм» — фальшовані дисертації, плаґіят, неформальні правила захисту, безкарність високопосадовців, які нечесними способами здобувають наукові ступені та звання. Тож розмова про наукові цінності в сучасній Україні доречна, як ніколи.

У першому розділі книжки розглянуто основи організації наукової діяльности, яку уособлює інституція Академії. Саме слово «академія» багатозначне, тому вимагає пояснень, і автори їх дають. Для цього вони відсилають до західного та пострадянського розуміння «академії», аналізу статусу «академіків», а також типів членства в НАНУ. Термін «академія» в Україні розуміють інакше, ніж на Заході, про що свідчить природа інституцій, які ми називаємо цим словом, і джерела фінансування наукових установ. Для прикладу, в багатьох европейських країнах членство в певній академії є радше участю в науковому клубі. В Україні Академія наук є місцем праці науковців, що належать до неї. При цьому, зауважують автори, в наукових установах НАНУ існує низка формальних і неформальних прийомів, спрямованих на те, аби зберегти підвищену пенсію й отримувати зарплатню, не виробляючи наукового продукту. В останній частині розділу увагу зосереджено на визначенні потенціялу української науки та проблем, що заважають його реалізовувати. Серед них — відсутність в Україні реального попиту на науково-технологічну продукцію; брак достатньої кількости інвестиційних ресурсів; потреба запровадити податкові норми, які стимулювали б залучення коштів на науково-технічну діяльність і надавали пільги виробникам інноваційної продукції; потреба формувати і реалізовувати державні цільові науково-технічні програми.

Другий розділ стосується філософсько-правових аспектів організації академічної науки. Тут здійснено спробу визначити, наскільки в принципових для правового реґулювання наукової діяльности нормативних актах втілено засадничі правові цінності, задекларовані в Конституції. Розглядаючи історичні аспекти генези нинішнього законодавства, автори демонструють, що воно зазнало переважно декоративних змін на тлі глибоких ціннісних трансформацій, що їх пройшла Україна після здобуття незалежности. Зауважують, що законодавство не дає відповіді на принципові організаційно-правові питання, як, наприклад: до якого виду юридичних осіб належать академії — до тих, що об’єднують майно, чи до тих, що об’єднують осіб? Якщо осіб, то фізичних чи юридичних? А якщо цих других, то суб’єктів приватного чи публічного права? До якої організаційно-правової форми належать академії як юридичні особи: до правової форми товариств, установ чи іншої, проте обов’язково, на вимогу Цивільного кодексу України, визначеної законом? І ще низка подібних. Окрему частину розділу присвячено аналізові статуту НАНУ крізь призму відтворення в цьому цінностей радянського права. Для прикладу, здійснений у книжці системний аналіз норм Статуту щодо виборчої системи академій демонструє, що в Україні відсутня можливість на реалізацію організації влади і формування еліт в інституції на демократичних засадах. Адже закладено принципи, що дають змогу утримувати владу групам людей, які здобули цю владу за правилами, що їх самі ж установили, ставши академіками і членами-кореспондентами (переважно в радянські часи).

У третьому розділі автори звертаються до теми наукової еліти й цінностей, які вона сповідує. Цінності та критерії наукової діяльности пов’язано передусім із продукуванням нового знання. Саме цього вимагають від наукової еліти. Хоча, зауважено в книжці, мусимо ствердити факт, що в пострадянських країнах наукова кар’єра та просування на керівні посади в наукових інституціях найчастіше означають припинення виробництва нових знань. Тому важливим кроком, що його роблять автори видання, є аналіз поняття «нове знання», обґрунтування принципу, за яким воно є доконечним критерієм входження до наукової еліти. У цій частині визначено й позицію науковця у публічному просторі та актуалізовано імперативні вимоги до рівня наукових досліджень членів державних академій.

Одним із аспектів сучасного українського освітнього й наукового дискурсу є покликання на наукометричність як спосіб визначити рівень та якість досліджень, здійснюваних у наукових установах та університетах. Однак часто до «індексу Гірша», баз Scopus чи Web of Science ставляться як до своєрідних «фетишів». У четвертому розділі автори пояснюють суть европейського наукометричного бачення науки. Для цього вони співвідносять національні і міжнародні способи оцінки наукових досліджень, аналізують представлення української науки в базі Scopus, зіставляють індекси українських науковців у різних наукометричних і бібліометричних базах.

Завершує книжку розділ, у якому вміщено деякі матеріяли про науку, як-от переклад фраґмент ів доповіді Казимира Твардовського «Про гідність університету», пропозиції до проєкту «Концепції розвитку наукової сфери України», відкриті листи до президента Віктора Ющенка, прем’єр-міністра, Міністерства освіти та науки щодо реформування наукової сфери в Україні. Автори наголошують, що їхні арґументи не спрямовано проти котроїсь із академій наук, що нині існують в Україні. Книжку написано передусім для того, аби показати потребу негайного аналізу всіх науково-дослідних установ та їхніх працівників, які займаються фундаментальними дослідженнями, аби запровадити европейські показники оцінки результатів наукових пошуків і надати державну підтримку тим, хто справді працює на світовому рівні. Українське суспільство має створити власну відповідальну наукову еліту, яка є чесною перед собою і досягає високого рівня досліджень, визнаних у світовій науковій спільноті.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій