Юрій Медведик. Українська духовна пісня XVII–XVIII століть

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
9
712 переглядів

Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2006.

Монографії з настільки «широкоформатними» темами в українському музикознавстві з’являються далеко не щороку. Навіть перше ознайомлення з книжкою вражає масштабом поставленого завдання: охопити два століття з життя одного з маґістральних синтетичних жанрів, що поєднав поетичний і музичний складники. Можна порадіти за автора: цю надскладну роботу зумів здійснити не столичний науковець, а дослідник із Дрогобича – міста, знаного своїми музичними традиціями, проте, звісно, з меншою «амплітудою» можливостей, аніж Львів чи Київ.
    
Духовна пісня – жанр, частина ознак якого завжди лишатиметься за дужками маґістральних шляхів культурологічної науки, який не належить цілком ані християнському обрядові (тобто є паралітургічним), ані світській пісенній культурі. Нетиповою вийшла і монографія, де зламано не лише звичні для пострадянських праць оформлення посилань на літературні чи архівні джерела, а й звичні пропорції між розділами.
    
Як це нерідко трапляється із джерелознавчими дослідженнями, майже третину обсягу монографії займають додатки – численні списки, переліки та покажчики (два з восьми складають особливу цінність: це «Перелік мелодій українських та іншомовних духовних пісень», які використовувалися як «тони» для богогласникових поетичних текстів, а також «Перелік богогласникових пісень», мелодії яких використовувалися як «тони» для духовних пісень XVIII–XIX століть – тобто насправді автор легко долає навіть окреслені назвою хронологічні межі). В центрі Медведикового дослідження перебуває «Богогласник» – перша антологія української паралітургічної творчости, аналізові якої присвячено третій, аналітичний розділ праці. Другому, історично-оглядовому розділові «Рукописна та друкована духовнопісенна традиція XVII–XVIII століть» передує перший, у якому проблему, що зазвичай займає в монографіях кілька сторінок («Стан і перспективи дослідження духовної пісні») розвинуто у повноцінний розділ. Чималу увагу приділено питанням інтердисциплінарних студій, проблематиці міжкультурних зв’язків і взаємовпливів у контексті центрально- та східноевропейської паралітургійної традиції, і саме тому означення «українська духовна пісня» принципово долає початково заданий географічний кордон.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Сидор-Гібелинда ・ Червень 2018
Сказати, що авторка «в матеріялі», – не сказати нічого. Вона довгі роки спілкувалася із цими «...
Яна Примаченко ・ Листопад 2017
Книжка є не просто антологією життя і творчости видатного митця. Вона кидає світло на цілу епоху в...

Розділи рецензій