Валерый Смолій, Петро Сас, Віктор Горобець. Українська держава другої половини XVII–XVIII ст.: політика, суспільство, культура

Жовтень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
138 переглядів

Київ: Інститут історії України НАН України, 2014.

Двадцять досліджень, зібраних у колективній монографії, присвячено тому, як формувалася та функціонувала Українська держава другої половини XVII–XVIII століть. Видання поділено на вісім тематичних блоків: «Влада і політика», «Соціюм, економіка, демографія», «Міжнародне становище», «Військова справа», «Освіта», «Державна символіка», «Картографія та іконографія» та «Історіографія».

У першому розділі Петро Сас простежує інституційні витоки Гетьманщини з воєнної організації Війська Запорозького (Городового та Низового) першої половини XVII століття. Валерій Смолій і Валерій Степанков аналізують, як діяли політичні інституції в Українській державі 1648–1676 років. Розвідку Віктора Горобця присвячено теорії та практиці виборів від Богдана Хмельницького до Івана Мазепи включно (надалі втручання царської влади значно змінили вибори та функції володарів пернача).

Наступну тематичну частину розпочинає дослідження Олександра Гуржія про етнічний склад та соціяльну структуру населення Гетьманщини. Володимир Пришляк реконструює соціяльну еліту за урядування Данила Апостола. Олег Морозов простежує становлення фінансово-податкової системи в Гетьманській Україні. Ігор Сердюк подає економічний та демографічний зрізи з історії полкових міст Гетьманщини. У контексті сучасної урбаністики вивчено особливості полкових міст як адміністративних центрів гетьманату. Як показує дослідник, полкові міста мали низку переваг над іншими міськими поселеннями через те, що в них зосереджувалися установи та канцелярії, здійснювалося судочинство; вони також мали переваги завдяки посередництву між центральною адміністрацією та навколишньою округою. Історик доходить висновку, що полкові міста Гетьманщини були привабливими для прийшлого населення, а також нав’язували імміґрантам свої правила у шлюбно-сімейному житті й поведінкові стратегії, а за демографічними характеристиками полкові обивателі були близькі до міських жителів Центральної та Західної Европи.

У розділі «Міжнародне становище» Тарас Чухліб аналізує перспективу вивчення міжнародно-правового статусу ранньомодерної Української держави. Андрій Гурбик досліджує маловивчену тему участи генеральної старшини в міждержавних слідчих комісіях (1651–1657 років). В’ячеслав Станіславський аналізує відносини між Гетьманщиною та Запорозькою Січчю наприкінці XVII cтоліття і зазначає, що ці непрості стосунки вміщувалися у широкий европейський контекст війни Священної Ліґи з Османською імперією та Кримським ханством і переходу Війська Запорозького під одноосібну зверхність московського самодержця (так званий «Вічний мир» від 26 квітня 1686 року). В’ячеслав Станіславський на конкретних фактах показує, що запорожці на початку 1690-х років були переконані в тому, що Іван Мазепа домагається знищення Січі. У статті йдеться про системні заходи «батога і пряника», за допомогою яких гетьманська адміністрація контролювала Запорожжя протягом 1690-х років. Серед них ідеологічні (заклики, обіцянки, подяки, погрози), економічні (цінні подарунки, грошове жалування, харчі, блокування економічних шляхів) та силові (військові операції проти окремих загонів січовиків, ув’язнення запорожців, затримка послів).

У наступному розділі Кірілл Кочеґаров аналізує спроби реформування козацького війська в 1707–1708 роках, що їх здійснювали українська та російська адміністрації. Російський науковець доводить, що Іван Мазепа доклав надзвичайно багато зусиль для поміркованої модернізації козацького війська. Олексій Сокирко звертає увагу на військово-реорганізаційні заходи гетьмана Кирила Розумовського. Дослідник деталізує заходи гетьманської адміністрації щодо узгодження українських чинів з імперською «Табеллю про ранґи», створення лейб-ґвардії на західний (і російський) зразок, реорганізації надвірного війська, укладання муштрового статуту (1756 рік), переозброєння козацьких військ новою уніфікованою вогнепальною та холодною зброєю тощо.

В освітньому блоці Максим Яременко простежує освітянські стратегії еліти Гетьманщини протягом XVIII століття, а Людмила Посохова описує «колективний портрет» трьох українських православних колеґіюмів: Чернігівського, Харківського та Переяславського.

У розділі «Державна символіка» Юрій Савчук аналізує еволюцію «герба Національного» — державного герба Гетьманщини, який за Кирила Розумовського набув широкого застосування. Ігор Ситий простежує історію державної печатки Гетьманщини: у розвідці сфрагіста представлено дослідження 28 печаток гетьманів та Генеральної військової канцелярії від Богдана Хмельницького до Кирила Розумовського.

Наступний блок присвячено картографії та іконографії. У статті Кирила Галушка йдеться про те, як «країну козаків» було представлено на східноевропейських мапах XVII–XVIII століть. Історик показує, що після того, як Ґійом Левасер де Боплан впровадив «Україну» на західноевропейські мапи, українська тематика існувала в европейській топоніміці впродовж ледь не всього XVIII століття. В останньому розділі Андрій Бовгиря досліджує вплив козацького історіописання на формування ідентичности інтелектуальної еліти Гетьманщини, а Олексій Ясь реконструює місце ранньомодерної України в теорії «єдиного процесу» Михайла Слабченка.

Монографія має низку огріхів, неминуче притаманних будь-яким збірникам статтей: кожен автор використовує свою термінологію, власні теоретичні та методологічні підходи, по-своєму викладає результати досліджень на папері. Зокрема, хоч під Українською державою автори переважно розуміють Гетьманщину, подекуди так позначають і інші тодішні українські реґіони. А з другого боку, автори подали нові факти і їх інтерпретації, а також порушили маловивчені теми.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій