Сергій Єкельчик. Українофіли. Світ українських патріотів другої половини XIX століття

Серпень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
783 переглядів

Київ: «К.І.С.», 2010.

Методологія дослідження того, як, кажучи словами самого автора, «українські патріоти в Російській імперії конструювали нову високу культуру», поєднала інструментарій сучасної семіотики та постколоніяльних студій. Водночас позиція автора демонструє його критичне ставлення до націоналістичних поривів української історіографії.

Головними героями цієї збірки статтей, написаних у 1993–1994 роках, є українофіли. Цього означення вживано і в імперському дискурсі на позначення українських патріотів (натрапляємо на нього, наприклад, у слідчій справі проти Кирило-Методіївського братства), і серед самих українських діячів як самоозначення. Тобто цьому термінові, як демонструє нам автор, притаманна двозначність: з одного боку, він виявляє «зверхньо неґативне» поняття в офіційному мовленні, а з іншого – «несміливо позитивне» відображення природи українського національного руху в Російській імперії. Внаслідок своєрідної еволюції назва «українофіл» під кінець XIX століття набуває неґативного забарвлення, й українські діячі, які формували модель розвитку національної свідомости, українофільство критикують.

У статтях, що ввійшли до книжки, досліджено простір тіла українського патріота як вираження культурної та політичної ідентичности (звертаючи увагу на деталі щоденного життя українських патріотів XIX століття, як-от одяг, їжа, жести, автор здійснює аналіз смислових конотацій антиколоніяльного тіла всередині колоніяльної культури); могила Тараса Шевченка як символ у національній семіотичній системі, який зміцнює національну самосвідомість та єдність; образи України та українців у російських підручниках з історії та в уявленнях українських студентів у XIX столітті; особливості українського національного руху XIX – початку XX століття.

Сергій Єкельчик досліджує українофільство як особливу культурну стратегію, як різновид інтелектуального бриколажу та як пошук можливостей для самовизначення та долання імперських цінностей. Пізніше напрацювання щодо вивчення імперій Єкельчик використав для опису стосунків української еліти з московським центром у совєтський період: про це його праця «Імперія пам’яті. Російсько-українські стосунки в радянській історичній уяві», видана в «Критиці» 2008 року.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій