Віктор Савченко. Україна масонська

Лютий 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
450 переглядів

Київ: Нора-Друк, 2008.

Масони й Україна, масони в Україні – тема надзвичайно цікава, а проте надзвичайно малодосліджена. Науковці до її вивчення беруться неохоче, бо надто охоче беруться до неї – з усіма супутніми інсинуаціями та фантазіями – всюдисущі й безвідповідальні таблоїди. Саме з них переважно й дізнається про масонів пересічний читач, а тому складні й важливі теми – роль масонів у розвитку світової культури взагалі й української зокрема, у формуванні української національної ідентичности, «прописуванні» українства в европейській культурі – виявляються похованими під нашаруванням стереотипів. Чи не тому, звернувшись до теми масонства, історик Віктор Савченко вибрав жанр науково-популярної літератури?

Книжка «Україна масонська» могла би називатися «Україна европейська», і це не менш точно відповідало би суті, унаочнюючи зв’язки української аристократії (та аристократії з українських теренів) з Европою:

«Попечителем Харківського навчального округу й університету призначили графа Северина Осиповича Потоцького (посвячений у масонство у 19 років). <…> У 1803 р. С. Потоцький звернувся у Веймар до місцевого міністра, відомого поета та масона вищих ступенів Йоганна Вольфґанґа Ґете <…> з проханням допомогти у формуванні викладацького складу університету. Ґете прохання виконав. За його рекомендацією до Харкова запрошені професори з Вюрцбурга, Вітемберга, Лейпцига, Геттингена, Франкфурта. Це були спеціалісти в галузі філософії, психології, медицини, ветеринарії». [с. 100–101]

У книжці наведено силу-силенну цікавих фактів, пов’язаних із дуже відомими іменами: Петро Конашевич-Сагайдачний, Григорій Сковорода, Семен Гулак-Артемовський тощо. Шкода, звісно, що повідомлення про них не підкріплено посиланнями на джерела, – але це данина популярному жанрові.

Автор розповідає і про українські, і про польські, і про російські масонські ложі, що діяли на території України. Серед багатьох інших питань порушує тему стосунків між масонами та церквою, розглядає відмінності у ставленні до масонів із боку католицької та православної гілок християнства.

Попри позитивне загальне враження, яке справляє Савченкова праця, хотілось би від неї більшого. Наприклад, зазначивши, що на початку не було жіночих масонських лож, автор потім мимохідь згадує про діяльність жінок-масонок. У чому вона полягала, хто мав право входити до таких лож, як вони взаємодіяли (якщо взаємодіяли) з чоловічими ложами, чи можна їх розглядати як прототип феміністичного руху, які були взаємини з польками чи росіянками?

Намагаючися згадати якомога більше видатних масонів, автор мало заглиблюється в подробиці того, що, коли і з яким результатом вони зробили. І як це пов’язується з «офіційною» історією, де про їхнє масонство не згадують, – а тим часом науково-популярний виклад дає змогу зробити це, не заходячи у схоластичні суперечки з науковим істеблішментом.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій