Боґуміла Бердиховська. Україна. Люди і книжки

Лютий 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
192 переглядів

Київ: Видавництво «К.І.С.», 2009.

До нової книжки Боґуміли Бердиховської зібрано 14 нарисів, рецензій, есеїв і статтей, опублікованих упродовж 1990– 2005 років у польських та українських часописах, зокрема й у «Критиці».

Збірку обрамлюють розповіді про містечко Товсте на півдні Тернопільщини й священика тамтешньої греко-католицької парафії отця Антона Новольського та про село Новицю у Бескидах і його уродженця, сина греко-католицького священика Богдана-Ігоря Антонича. Наскрізною темою нарисів про Василя Стуса, Аллу Горську та Мирослава Мариновича є завзята оборона людської гідности, логіка політичного, морального та естетичного опору приниженню від комуністичної влади. Натомість життєпис Надії Суровцової – історія спокуси націоналкомунізмом, яка винагородила вступ української еміґрантки до австрійської компартії й добровільне повернення в 1925 році в Україну з Відня двадцятьма дев’ятьма роками Ґулаґу.

Комуністичній спокусі замолоду піддався й інший герой книжки – професор Богдан Осадчук. Після «золотого вересня» він навіть намагався переїхати до совєтської України, але під час «фільтрації» занадто вперто розмовляв українською і тому був викритий як «український буржуазний націоналіст». По війні Осадчук став, за висловом авторки, «рідкісним птахом» – українським лібералом. Таким самим «рідкісним птахом» був і професор Іван ЛисякРудницький, цікавий Боґумілі Бердиховській насамперед своєю увагою до українсько-польських стосунків, неупередженістю мислення і свободою від ідеологічних забобонів.

Ще один сюжет книжки – дискусії про українську ідентичність і про історію, що точаться зокрема на сторінках «Критики», «Кур’єру Кривбасу » та «Літературної України». Ідейна розбіжність між европейськи зорієнтованими українськими інтелектуалами та «прапороносцями» «не такого вже й поганого» радянського минулого для авторки символічно втілюється у постатях Юрія Шереха-Шевельова та Олеся Гончара. Як дві супротивні версії історії України 1960–1980-х років Боґуміла Бердиховська розглядає монографії Георгія Касьянова та Володимира Литвина: у першого це історія руху опору тоталітарній державі та відвоювання в неї острівців свободи, у книзі другого «марно шукати слів “диктатура”, “зросійщення”, “обмеження суверенітету” або ж (не дай Боже!) “поневолення”», а на роль позитивних героїв запрошено Володимира Щербицького та Леоніда Кучму. В цих дискусіях про минуле, наголошує Бердиховська, йдеться радше про майбутнє, про те, до якої цивілізації – европейської чи евразійської, – українці хотіли б належати. Бо «читаючи – обираєш шлях розвитку».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Світлана Ославська ・ Червень 2018
У 300-сторінковому інтерв’ю співрозмовники торкаються різних аспектів української реальности:...
Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Оповідачка дискутує з героями, коли в їхніх версіях подій з’являються розбіжності. У...

Розділи рецензій