Оксана Булгакова, Валерій Смолій, Юрій Шаповал.... Україна ХХ століття: культура, ідеологія, політика. Випуск 21

Листопад 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
363 переглядів

Київ: Інститут історії України НАН України, 2016.

Спеціяльний випуск щорічника представляє матеріяли круглого столу «Горбачовська “перебудова”: український контекст (до 30-річчя проголошення курсу)», що відбувся в Інституті історії України НАН України 21 травня 2015 року. На думку багатьох фахівців, курс на «перебудову» спричинив та прискорив процес розпаду СРСР, підірвавши його планову економіку поступовим переходом спочатку на госпрозрахунок і згодом на капіталістичні рейки економіки. Статті у збірнику не поділено на тематичні рубрики, а розташовано за логікою викладу матеріялу, від загального до спеціяльно тематичного. Відкриває книжку коротка інформаційна довідка Оксани Булгакової (Київ) про роботу круглого столу, далі вміщено вступну концептуальну статтю Валерія Смолія про український контекст ґорбачовської «перебудови» з тридцятирічної перспективи проголошення нового курсу. Автор зазначає, що курс на «перебудову» — це добрий приклад того, як розпадаються імперії, знищуються тоталітарні режими і на їхньому місці постають модерні політичні нації.

Про очільника радянської влади в Україні часів «перебудови» Володимира Щербицького пишуть Юрій Шаповал та Олександр Якубець (Київ). Автори вважають роль першого секретаря компартії України в процесі впровадження політики «перебудови» стримувальною і називають Щербицького «останньою барикадою». Андрій Мартинов (Київ), фахівець з історії міжнародних відносин, розглядає політику «перебудови» у контексті посткомуністичної трансформації країн Центрально-Східної Европи кінця 1980-х років і вважає, що «перебудова» започаткувала глобальні зміни системи міжнародних відносин, які тривають досі, а формування об’єднаної Европи відбувається кластерами, тобто спочатку було інтеґровано країни Вишеградського блоку, балтійські держави, а на черзі країни Східної Европи на чолі з Україною. Ґорбачовську «перебудову» в контексті стилю мислення розглянуто у статті Олега Горенка (Київ). На його думку, «перебудова» була ще одним варіянтом тлумачення історичного проґресу як «поступу в усвідомленні свободи». Мирослава Смольніцька (Київ) вбачає у ґорбачовській «перебудові» офіційний шлях до опанування приватної діяльности, що його здійснили радянські громадяни: науковиця досліджує практичний бік роботи кооперативів в Україні. Людмила Ковпак (Київ) звертається до питання соціяльних гасел «перебудови»: аналізує спроби їх реалізації та уроки для сьогодення на прикладі житлової проблеми в Україні в другій половині 1980-х — на початку 2000-х років. Соціяльні сюжети відображено в дослідженні Юлії Кузьменко (Ніжин), де показано проблему зловживання владою з боку працівників партійно-радянської номенклатури: авторка висвітлює механізм розгляду звернень громадян в органах влади.

Про причини, здобутки і втрати в результаті впровадження програми антиалкогольної кампанії Ґорбачова пише Юрій Латиш (Київ). Автор уважає, що провал антиалкогольної кампанії дискредитував курс на перебудову, а серед її позитивних рис вказує на зростання демографічних показників, рівня та безпеки життя. Ярослав Журавльов (Київ) висвітлює тематику звернень громадян до ЦК КПУ періоду «застою». Ця стаття є авторським зведенням статистичної інформації: різноманітних актів, довідок, інформаційних записок, що їх складали співробітники ЦК КПУ протягом другої половини 1960-х — першої половини 1980-х років. Основною метою цієї роботи було створення звітних документів та інформування партійного керівництва у Москві про ситуацію в республіці. Василь Швидкий (Київ) на прикладі етнічної меншини ромів (досі не визнаної у світі як нації) змальовує особливості соціяльних девіяцій (жебрацтво, спекуляція, алкоголізм, наркоманія тощо) у період «перебудови». Петро Бондарчук (Київ) розглядає функціонування елементів радянської ідеології, трактуючи їх як квазирелігійні. Окремий блок матеріялів збірника присвячено збереженню і поверненню на батьківщину культурної спадщини в пострадянський період української історії. Упорядники видання розмістили рецензію Дмитра Бачинського (Чернівці) на книжку Надії Кіндрачук «За Україну незалежну (Роль Народного Руху України у здобутті незалежності України: 1989–1991 рр.)», що вийшла друком 2013 року. Завершують збірник матеріяли на вшанування літературознавиці, культурологині, перекладачки й бібліографа Галини Герасимової до 80-річчя від дня її народження. Зокрема, це спогади ювілярки про студентське життя та спогади історика Василя Швидкого.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Єгор Брайлян ・ Листопад 2017
Бестселер британського історика та журналіста Ніла Ферґюсона присвячено вирішенню одвічних питань:...
Володимир Шелухін ・ Червень 2017
Книжку сповнено дражливими, травматичними спогадами про повсякдення війни: виживання, окупацію,...

Розділи рецензій