Деян Айдачич, Средоє Лалич, Любівоє Церович.... Украс: Українсько-сербський збірник. Випуск 1

Травень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
113 переглядів

Київ: Темпора, 2006.

Новий збірник «Украс», що виходить з ініціятиви та за редакцією сербського філолога Деяна Айдачича, який останнім часом мешкає в Києві, – перше в Україні спеціялізоване періодичне видання, присвячене Сербії та українсько-сербським зв’язкам. Ставлячи за мету сприяти «поглибленню взаємних симпатій між сербським та українським народами» й адресуючи своє видання «українському читачеві, зацікавленому історією, культурою та мистецтвом Сербії та України», редактор збірника обіцяє поєднувати в ньому «високі наукові знання з цікавістю та легкістю есеїстики». Кожне число складатиметься з трьох-чотирьох тематичних блоків; крім ексклюзивних матеріялів, видання вміщуватиме передруки раніше опублікованих статтей, які стосуються обраної теми. Участь у збірнику беруть автори з обох країн.

Перше число «Украсу» відкриває добірка біографічних нарисів про сербських військовиків XVIII століття на російській службі, чиї долі пов’язані з Україною. Средоє Лалич публікує список сербів – офіцерів та генералів російської армії, складений за архівними і друкованими джерелами. Любівоє Церович пише про фундатора Нової Сербії та закладача Єлисаветграда Йована Хорвата, Радован Мічич – про генерала Симеона Зорича, Володимир Мільчев – про руйнівника Запорізької Січі Петра Текелія (авторові залишилася невідомою ґрунтовна стаття Івана Дивного про цього діяча). Особливо цікавою є розвідка Айдачича, де на матеріялі автобіографічних записок офіцерів Пищевичів – батька і сина – розглянуто зміни в ідентичності сербських переселенців.

Окремий розділ журналу відведено альманахові «Русалка Дністровая», в якому 170 років тому з’явилися перші українські переклади сербських пісень. Цим перекладам, що їх виконали Маркіян Шашкевич і Яків Головацький, присвячено класичні вже розвідки Івана Брика та Михайла Гуця. Луїза Ільницька у статті «“Русалка Дністрова” в Сербії» звертається до постаті серба Георгія Петровича, який організував видання альманаху, й інформує про примірники книжки, які зберігаються в сербських книгозбірнях.

Завершує число блок матеріялів про сучасну сербську драматургію та двох її представників: Александра Поповича (уривок із книжки Міряни Міочинович «Театр і ґільйотина») та Душана Ковачевича (статті Алли Татаренко та Ліляни Пешікан-Люштанович, інтерв’ю з письменником).

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій