Aleksander Kolańczuk. Ukraińscy generałowie w Polsce Emigranci polityczni w latach 1920–1939. Słownik biograficzny

Листопад 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
128 переглядів

Przemyśl: Południowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu, 2009.

Дослідник із Польщі Олександр Колянчук, фахівець у військовій історії (знаний також і в Україні – наприклад, як автор книжки «Увічнення нескорених. Українські військові меморіяли 20–30-х рр. у Польщі», що її 2003 року видав у Львові Інститут українознавства ім. Крип’якевича), уклав біографічний словник військових діячів армії УНР, зібравши відомості про 150 українських еміґрантів – військовиків найвищого щаблю, які опинились у Польщі у міжвоєнний час. Більшість із них, наголошує автор у вступі, «разом із 4 тисячами українських офіцерів і кількадесятьма тисячами підофіцерів і вояків боролися у складі польських збройних сил у 1920 році, не лише зберігаючи вірність союзній Польщі, а й складаючи жертву крові у боротьбі за незалежність обох націй».

Першу частину дослідження присвячено боротьбі українських військовиків за незалежність України. Автор дає коротку історичну довідку формування українських збройних сил, починаючи від березня 1917 року, аналізує прорахунки українських керманичів у цьому питанні, зокрема брак у них національної воєнної доктрини.

Другу, біографічну частину дослідження, розпочато статтею про головного отамана армії УНР і голову Директорії – Симона Петлюру. Автор аналізує його роль у творенні українських збройних сил, незгоди з членами Центральної Ради, що заперечували (як-от Володимир Винниченко) проти формування національної армії, простежує діяльність Петлюри як політика і військового керманича. Дальші статті розташовано за алфавітом, усі вони містять список літератури та архівних матеріялів. Українському читачеві укладач полегшує користування довідником, щоразу подаючи українське написання прізвища, ім’я та по батькові кожної особи.

Видання приваблює серед іншого тим, що в ньому поряд з інформацією про добре відомих українських військовиків, таких як Марко Безручко, Нестор Махно, Віктор Зелинський, Андрій Лівицький, Іван та Михайло Омеляновичі-Павленки, Володимир Оскілко, Володимир Сальський, Володимир Сінклер, Павло Шандрук, Юрко Тютюнник (помилково по батькові подано Никифорович замість Йосипович), Мирон Тарнавський, Олександр та Микола Удовиченки тощо, містяться статті про діячів менш знаних. Але декого, на жаль, упущено: наприклад, немає згадки про Юрія Отмарштайна, начальника українського повстанського штабу (вбитого в 1922 році в таборі інтернованих на території Польщі українських вояків – припускають, що то справа рук радянського аґента).

До словника додано сумлінно складений науковий апарат. Додатки містять два списки складу генерального штабу армії УНР, станом на 1920 і 1927 роки. Прикінцеве резюме українською мовою (перекладений із польської вступ до праці) нагадує, що українські військовики «як союзники Польщі прислужилися також рятуванню Західної Европи перед більшовицькою навалою».

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Єгор Брайлян ・ Листопад 2017
Бестселер британського історика та журналіста Ніла Ферґюсона присвячено вирішенню одвічних питань:...
Володимир Шелухін ・ Червень 2017
Книжку сповнено дражливими, травматичними спогадами про повсякдення війни: виживання, окупацію,...

Розділи рецензій