Bogumiła Berdychowska. Ukraina: ludzie i książki

Травень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
75 переглядів

Wrocław: Kolegium Europy Wschodniej, 2006.

«Україна: люди і книжки» – це добірка біографій і полемік, у які вплетено ключові питання історії України XX століття. Авторка у вступі зазначає, що вибирала героїв, які противилися «тоталітарній спокусі в її обох варіянтах (комунізм, інтеґральний націоналізм)». Книжку розпочинає оповідь про Антіна Навольського, греко-католицького священика з галицького містечка Товсте, який мав силу незалежної позиції у стосунках із черговою владою й передовсім активного опору стратам євреїв і поляків у 1940-х роках. В портретній ґалереї українських інтеліґентів, що її розгортає перед читачем Боґуміла Бердиховська, знайшлося місце для Надії Суровцової, якій праця в міністерстві закордонних справ у часи УНР коштувала багатьох років совєтських таборів після необачного повернення з еміґрації, для інших еміґрантів, що від такої долі вбереглися: Івана Лисяка-Рудницького, Богдана Осадчука, Юрія Шевельова, і для визначних постатей, чиї долі по-різному склалися в Україні: Василя Стуса, Алли Горської, Мирослава Мариновича, В’ячеслава Брюховецького. Де з чим із зібраного до цієї книжки раніше змогли ознайомитися читачі «Критики»: з українською версією есею «Читання як цивілізаційний вибір» («Три ілюстрації до українських шукань»: «Критика», 1998, ч. 10), у якому на прикладі трьох українських часописів – «Критики», «Кур’єра Кривбасу», «Літературної України» – дослідниця аналізує три різні позиції, присутні в сучасному українському дискурсі; а також із «Прапороносцями непоганого минулого» (2002, ч. 5) – рефлексією над напівфантомною спробою творення національного пантеону на прикладі книжкової серії «Український портрет». У нарисі «Ґедройць і далі актуальний» Боґуміла Бердиховська дискутує із поглядами Бартломея Сєнкевіча, який у низці статтей на зламі 2000–2001 років вдався до ревізування засад, на які спирається польська східна політика.

Притаманні авторці вміння проблематизувати, творче використання інструментарію сучасної історіографії та полемічний хист робить книжку Бердиховської напрочуд цікавою працею та багатим джерелом знання. А увага дослідниці до етичного виміру особистих виборів спонукає її читача-сучасника брати за взірець поведінку нонконформістів-попередників.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій