Taras Prochaśko, Serhij Żadan. Ukraina

Березень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
228 переглядів

Przełożyła Renata Rusnak. Zdjęcia Jędrzej Majka
Kraków: Nemrod, 2006.

Після книжки-альбому «Львів. Три есеї» (див. «Критика», 2006, ч. 3, с. 23), про яку я написала, що можна тільки «мріяти про час, коли подібне видання з’явиться в котромусь із українських видавництв», «Немрод» видав начебто в такому самому форматі «Україну», але враження від цієї книжки цілком інакші.

У жодному разі не йдеться про вміщені у книжці тексти: із ними все гаразд. Прохаськів есей «Discours de cosaques» та Жаданів текст «Атлас автомобільних доріг України» (він увійшов у Жаданову книжку «Біґ мак2», що її торік видала «Критика») цілком гармонійно співіснують ув одному просторі. Не хотіла би (зло)вживати формул(ою)у «Схід і Захід разом», щоби прокоментувати візію України, яка налагоджується і вимальовується через зв’язок цих двох текстів, але цілком очевидно, що вона – асоціятивно – може прозвучати найпершою. Як інакше, якщо по один бік (книжки) Прохаськові гори, криївки, Делятин, горіхівка й липи (зануривши обличчя в цвіт яких, можна пережити правдиве щастя того, що ти є), а по другий – мертвий індастріел Сходу, повні вагони вугілля, та дороги, якими мандрує Жадан? Хоча – і це найприємніше – насправді ні про Схід, ні про Захід не йтиметься. Мова про одну країну (а не дві й не двадцять дві), в якій усі топоси пов’язані мільйоном незримих ниточок-сполучень: так, що ніби й непросто побачити, в чому ж і де та тяглість, а вона, однак, просто собі є – як єдність у відмінностях, єдність множинности, єдність різних оптик бачення, що в Тараса Прохаська врешті завершується тезою: я і Україна – це одне й те саме.

Текстово видавці зробили добрий вибір, подавши два дуже приватні стосунки до України; що ж до візуального ряду, можу тільки сподіватися (мріяти?), що пересічний поляк не повірить, що Україна розпочинається чоловіками в спортивних штанях, що сидять у дерев’яних карпатських хатинках, а завершується трилітровими слоїками з консервованими помідорами, огірками й перцем, що виставлені на Бесарабському ринку в Києві (додайте до цього продавчинь відповідного «формату» за прилавками...). Добірка фотографій в альбомі, як на мене, досить-таки ганебна. Мало того, що знімки мають не найліпшу якість (не знаю, як треба фотографувати Карпати, щоби вони вдалися такими примітивно-негарними), то їх ще й дібрано дуже хаотично: від Карпат перескакуємо до якихось дерев’яних дрогобицьких церков, сфотографованого в калюжі Львова, дуже «показових» і «репрезентативних» для знання про Україну полів, озер і річок, «шматка» неба, в який «потрапило» кілька бань Михайлівського собору, поїздів, рибалки з велосипедом над водою (підпис до фото – «Черкаси»), якихось картинок на кшталт: трамвай і будка з квасом... Деякі знімки дуже нагадують фото з іще совкових українських альбомів, і певно ж читач таки зауважить дисонанс поміж есеями та знімками, і, може, таки запитає, звідки він?

Цей візуальний ряд можна прочитати як коментар до образу України в польських очах, що дисонує із репрезентацією України, якою її бачать українці, і зв’язок та неузгодженість цих обох текстів (українського та польського, відбитий через есеї та фотографії) очевидно потребують аналізу в площині імаґології; відтак про цю оптику бачення буде що сказати і українцям, і полякам.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Березень 2017
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий...
Ганна Протасова ・ Січень 2017
Головний герой Йонас, пересічний працівник рекламної контори, одного дня зустрічає посеред вулиці...

Розділи рецензій