Упорядник та відповідальний редактор Елеонора Соловей. «У мерехтінні найдорожчих лиць». Згадуючи Михайлину Коцюбинську

Лютий 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
187 переглядів

Київ: Дух і Літера, 2012.

Книжка спогадів побачила світ за рік після смерти Михайлини Коцюбинської (1931–2011) — літературознавця і критика, знакової постаті українського шістдесятництва. Дуже різні спогади про Коцюбинську залишили люди, що спілкувалися з нею в різні періоди життя дослідниці, і водночас у них можна знайти так багато сутнісно спільних «лейтмотивів». Їх лаконічно «конденсує» Іван Дзюба, називаючи свою колеґу представницею романтичного періоду шістдесятництва, рафінованим літературознавцем і символом спадковости української інтелектуальної традиції. Інші дописувачі згадують про «прямостояння» Михайлини Хомівни та її вороже ставлення до «одноклітинного» патріотизму, зіставляють Коцюбинську з «фортецею людської вірности і порядности» (Євген Сверстюк).

Боґуміла Бердиховська, згадуючи про роботу над книжкою «Бунт покоління. Розмови з українськими інтелектуалами» (українською вийшла 2004 року), героями якої є Іван Дзюба, Михайло Горинь, Микола Рябчук, Євген Сверстюк та Михайлина Коцюбинська, називає за найвагоміше досягнення Коцюбинської зібрання творів Василя Стуса. Галина Бурлака зупиняється на архівній діяльності 1990–2000‑х років в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка («Чимало нових надходжень описала й сама Михайлина Хомівна, хоч, звичайно, могла цього й не робити — багато хто з літературознавців вважає опис архівів працею марудною й непрестижною»). Мирослава Пінковська і Роксоляна Свято згадують про драматичні останні місяці життя Коцюбинської. Володимира Вознюка, Ірину Волицьку, Віру Вовк, Олю Гнатюк, Лесю Демську-Будзуляк, Ірину Жиленко, Романа Корогодського, Любу Маринович, Василя Овсієнка, Олександра Шамоніна та інших (загалом майже 50 текстів спогадів!) єднали з Коцюбинською дружньо-родинні стосунки, спільна мета, переломні життєві епізоди. Одним вона замінила матір, іншим дала путівку у творче та фахове життя.

У розділі «Публікації» Елеонора Соловей зібрала не друковані за життя тексти Коцюбинської (зокрема її промову на могилі Бориса Антоненка-Давидовича та розлоге інтерв’ю Євгена Захарова з Михайлиною Коцюбинською, записане 1997 року за програмою збирання джерел правозахисного руху в Україні в 1950–1980-х роках). Епістолярний блок представлено листуванням із Наталею Пилип’юк, Опанасом Заливахою, Надією Світличною, Леонідом Плющем та Елеонорою Соловей (чимало текстів листів Коцюбинської подають автори спогадів і в основному блоці видання). Окрема принада видання — блок невеличких, проте якісно відтворених світлин 1920–2010-х років, на яких історія родини перетворюється на історію країни.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Серпень 2018
Спогади історика Ярослава Федорука «На перехресті століть» сфокусовано на постаті львівського...
Ростислав Загорулько ・ Червень 2017
Упорядниця Раїса Мовчан вбачає у збірнику «своєрідне продовження вже закріпленої нашими класиками...

Розділи рецензій