Анна-Лєна Лаурен. У горах всі рівні. Про Кавказ і його народи

Серпень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
95 переглядів

Зі шведської переклала Наталя Іваничук
Львів: ЛА "Піраміда", 2012.

Колись Яцек Гуґо-Бадер зауважив в інтерв’ю, що бути стовідсотково об’єктивним неможливо. Завжди є співчуття чи солідарність до котроїсь зі сторін. Книжку Анни-Лєни Лаурен про становище на Північному Кавказі побудовано на враженнях від країн, подорожуючи якими, «часто забуваєш, що насправді перебуваєш на території Росії», країн, де «на території, що становить шістсот квадратних кілометрів, між Чорним та Каспійським морями, розмовляють щонайменше сорока мовами». Може, Кавказ – це зовсім інша «площина», де гори у якийсь метафізичний спосіб (для антропологів, гадаю, цілком фізичний) спрадавна впливали на формування характерів, ментальности людей, які тут жили, а ті з них, що перебули черговий збройний конфлікт, живуть досі.

Так ми й дісталися до головного, бо насправді «У горах всі рівні» Анни-Лєни Лаурен – це книжка про те, як на Північний Кавказ впливали війни і колоніяльний гніт матінки-Росії. Ці два чинники визначають усе, що фінська журналістка побачила, почула, вичитала, обдумала і, врешті-решт, написала у книжці. Її праця багата на історичні та соціологічні матеріяли, які роблять картину Кавказу повнішою, підкресленою причинами і передумовами. Багато суджень авторки парадоксальні, вони здатні зруйнувати навіть найусталеніші стереотипи. Попри велику роль приписів і традицій, каже Лаурен, дотримуються їх не скрізь і не аж так неухильно, а надто коли це стосується ставлення до гостей. «Я не раз несамохіть порушувала правила етикету: виголошувала заздоровницю за столом, не спитавши дозволу тамади, або ж втручалася у розмови чоловіків, які не давали мені висловитися, однак господарі толерантно ставилися до мене. На Кавказі кожна людина – індивід, а не лише частина колективу». Тут, наголошує вона, «ніколи не побачиш зверхности чи погорди до людини нижчої за соціяльним статусом, як це щокроку трапляється у Росії. На робочих місцях усі з усіма вітаються за руку, починаючи від прибиральника й озброєного охоронця при вході». На страшному від тероризму, беззаконня та антитерористичних спецслужб Кавказі Анна-Лєна Лаурен знаходить багато красивого і дивовижного, а головне – бачить людей, котрі «поняття сумління і чести тут ставлять понад життям і смертю».

Щоправда, книжка має одну особливість, яка може відвернути звичайного читача. Схожість тем і нещасть (а могло бути інакше?) трохи набридає, про кожну наступну країну читати виявляється не настільки захопливо, як про попередню. Але, зрештою, не кожну книжку варто ковтати за один раз.

Розділ: 
Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Березень 2017
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий...
Світлана Ославська ・ Березень 2016
До збірника статтей Анатолія Дністрового ввійшли тексти, написані у 2007–2015 роках. Автора...

Розділи рецензій