Авторка численних праць на ґендерну тематику Тамара Мельник, яка, окрім того, понад 15 років займається розбудовою ґендерної політики в Україні (працювала радницею із ґендерних питань міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту; була експерткою «Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні» Програми розвитку ООН), підготувала ґрунтовний аналіз міжнародного та вітчизняного досвіду забезпечення ґендерної рівности.
У першому розділі подано історичну ретроспективу впровадження політики рівних прав і можливостей жінок і чоловіків у світі (зокрема, згадано чотири Всесвітні конференції жінок під егідою ООН, зауважено про концепцію комплексного підходу до проблеми рівности жінок і чоловіків – gender mainstreaming тощо), пояснено основну термінологію проблематики забезпечення ґендерної рівности. Авторка досліджує особливості формування европейського підходу до ґендерних перетворень і його втілення, а також міжнародні (на рівні ООН) механізми забезпечення ґендерної рівности.
Аналізуючи закони із забезпечення ґендерної рівности різних держав, Тамара Мельник подає хронологію їх ухвалення, здійснює аналітику щодо цілей і сфер дії законів. Також вона звертається до українського досвіду ініціювання та розгляду проєктів Закону про державне забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, зауважуючи: «наскільки складно, але водночас і активно утверджується процес усвідомлення необхідности ґендерно-правового реґулювання» [с. 123].
Загалом праця містить чимало фахової міжнародної статистичної інформації, узагальнювальні порівняльні таблиці, цитати із міжнародних документів, що, безумовно, є цінною емпіричною базою для дальших досліджень. У п’ятому розділі авторка подає тексти ухвалених у десяти країнах законів, що реґулюють питання ґендерної рівности.
Працю видано за підтримки Канадського аґентства з міжнародного розвитку (CIDA) у рамках Українсько-канадського проєкту судової співпраці, тож окремий розділ присвячено досвідові Канади: тут уміщено текст доповіді уряду Канади «Платформа дій на нове сторіччя: Федеральний план із ґендерної рівности».
«Україна, – зауважує авторка, – перша країна в СНД, де у 1999 році до парламенту був поданий проєкт цільового закону із ґендерної рівности» [379]. А взагалі на розгляд Верховної Ради України протягом 1999–2005 років унесено сім законопроєктів, – у цьому виданні чи не вперше зібрано й оприлюднено їх усі.
Долучіться до дискусії!