Бруно Шульц. Цинамонові крамниці. Cанаторій Під Клепсидрою

Востаннє про Бруно Шульца активно говорили в контексті скандального викрадення його фресок із Дрогобича. Нині підстава поновлення шульцівського дискурсу приємніша: нова книжка перекладів, випущена під маркою Форуму видавців. Всі тексти з цієї своєрідної перекладацької лабораторії, в якій п’ятеро перекладачів змагаються за наближення до ориґіналу, вже було (за поодиноким винятком) видрукувано або в періодиці, або в книжковому виданні (як-от 1995 року видання перекладів Андрія Шкраб’юка). Проте зібрані під однією обкладинкою різнотлумачення покликані вибудувати цілісну картину творчости єврея-дрогобичанина, що писав по-польськи.

Перекладати Шульца, як зізнається Григорій Чопик, непросто. Причина того – коротка художня форма, покликана втілити універсум, символічний підтекст, численні алюзії та натяки, багатозначні замовчування. Перекладач перебуває на межі між величчю тексту й загрозою його руйнації. Найцікавішим є експеримент із оповіданням «Sanatorium pod Klepsydrą»: подано ориґінал тексту й три переклади – Миколи Яковини, Андрюса Вишняускаса й Андрія Шкраб’юка. Тож читач має змогу подивитися на текст одразу з кількох перспектив, посмакувати окремі деталі.

Ця книжка спонукає задуматися про складність і потрібність межового перекладу зі спорідненої мови, особливо у випадку тісного історичного контакту. Дилема між настановою якомога точніше передати ориґінал і потребою засвоїти текст у своїй культурі особливо гостра на пограниччі близьких мов і культур. Українська мова має виявити і сприйнятливість, і стійкість. Тому полонізми у перекладі з польської виділяються в тексті особливо рельєфно. Власне, це відбувається вже в назві книжки: крамниці чомусь саме цинамонові. Дякувати, що все ж таки крамниці, а не склепи. Що вже казати, коли замість фруктів з’являються овочі, замість рідини – флюїд, замість сидіння – сидження тощо. Нерідко вжито суто польські синтаксичні конструкції, про які докладно говорити не випадає. Такі огріхи часом стають на заваді зануренню у фантасмагорійно-оніричний світ твору.

Спроба подати різні переклади під однією обкладинкою гідна подиву та пошани. Бруно Шульцові пощастило. Сподіваємося, що вона спровокує нову хвилю читання і нову зливу перекладів.