Джозеф Стіґліц. Ціна нерівності. Як теперішнє поділене суспільство загрожує нашому майбутньому

Квітень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
317 переглядів

Переклав з англійської Петро Таращук
Київ: Темпора, 2017.

У книжці нобелівського лавреата з економіки Джозефа Стиґліца зосереджено увагу на що далі, то більшій нерівності й менших можливостях для найбідніших верств. Він зосереджується на ситуації у США, хоча його діягнози та прогнози придатні для інших країн, оскільки нерівність, що зростає, можна окреслити як глобальний тренд у політиці та економіці сьогодення. Зменшення прибутків і падіння рівня життя має низку соціяльних наслідків: недостатнє харчування, зловживання наркотиками, погіршення родинного життя, зменшення тривалости життя і погане медичне обслуговування. Несправедливість нерівномірного розподілу прибутків виражається також у тому, що зростання капіталу сьогодні не супроводжується створенням робочих місць, а відбувається внаслідок певних спекуляцій, які часто дестабілізують економіку і зумовлюють кризи. Стиґліц прагне виміряти глибину перетворень в американському суспільстві, яке є надзвичайно нерівним. Водночас автор прагне показати, що ситуація не є безнадійною, що існують альтернативні структури, які працюватимуть краще і для економіки загалом, і для більшости громадян зокрема. Боротьба з нерівністю має низку аспектів. Стиґліц пише про необхідність обмежити надмірності на верхівці, зміцнити середню верству і допомогти нижній. Потрібно, стверджує він, розробити цілісну програму, яка ґрунтуватиметься на чіткому усвідомленні кожного аспекту нерівности.

Чому варто говорити про сучасну нерівність? В одній із частин книжки йдеться про те, що суспільства з великою нерівністю функціонують неефективно, а їхні економіки є нестабільними. Якщо в суспільстві виокремлюється одна невелика група, яка підлаштовує розподіл благ під себе, виникає закономірне запитання, яку це має користь для суспільства загалом?

Передусім Стиґліц звертається до основної причини нерівности – так званої проблеми 1% населення США, яке отримує майже 90% прибутку. Наведено «незручні» факти про американську економіку: недавнє зростання прибутку в США припало здебільшого на верхній 1% на шкалі розподілу прибутку; люди, що належать до нижньої та середньої верств, сьогодні живуть гірше, ніж на початку століття; нерівність стає дедалі помітнішою і в низці інших змінних, як-от безпека чи охорона здоров’я; відбувається зменшення чисельности середнього класу; уявлення про Америку як країну можливостей перетворюється на міт. Загалом же, зауважує Стиґліц, сучасна Америка має більше нерівности, ніж будь-яка інша розвинена країна, і робить менше, щоб виправити це. Тому нерівність у США зростає швидше, ніж у багатьох інших країнах. Ситуацію загострює і своєрідна «травма Великої рецесії», коли безліч людей втратили робочі місця і будинки, що запустило ланцюгову реакцію в усьому суспільстві.

В аналізі причин нерівности Стиґліц робить крок далі: він стверджує, що американська нерівність не виникла сама по собі, її було створено. Зокрема, до цього спричинилися привілейований доступ до ренти і створення з боку держави правил гри на користь верхівки. У книжці показано, що рента сьогодні набуває численних форм: приховані і відкриті державні трансфери та субсидії; закони, які роблять ринок менш конкурентним; закони, що дають корпораціям можливість визискувати інших або перекладати витрати на суспільство. Усе це увиразнює те, як сучасний політичний процес допомагає багатим коштом решти суспільства. Це відбито в іншій тезі: ринкові сили реальні, але їх сформовано політичними процесами. Економіка і політика тісно переплелися у продукуванні нерівности. Ринки сформовано законами, реґуляцією та інституціями. Відповідно, кожен закон, реґуляторну постанову, інституційну структуру, що впливають на розподіл благ і формування ринкових відносин, створено так, аби приносити більшу користь тим, хто перебуває на верхівці соціяльної системи. Відтак нерівність є результатом державної політики, яка формує і спрямовує сили технологій та ринку. Разом із тим усвідомлення цього факту дає надію, адже нерівність не є невідворотною та неминучою, оскільки зміни в політиці можуть привести до ефективнішого і еґалітарнішого суспільства.

Ціною американської нерівности є втрата відчуття ідентичности, ослаблення економіки, а найголовніше – загроза демократії. Ті, хто має найбільше прибутків через несправедливий розподіл благ, не зацікавлені підтримувати демократичні інституції, оскільки за демократії вони не можуть просто нав’язувати свою владу.

Останній розділ присвячено можливості створення іншого світу. Стиґліц переконаний, що ми (йдеться про американців, але актуальним це є і для України) можемо все змінити. По-перше, треба змусити ринки працювати по-ринковому – більше конкурувати і менше експлуатувати. По-друге, потрібно залучити більше інвестицій в освіту, технології та інфраструктуру. По-третє, вплинути на панівну ідеологію, яка визначає мікроекономічну і макроекономічну політику. Відтак можливі два бачення Америки через пів століття. Перше – як країни з іще полярнішим поділом на багатих і бідних; друге – як суспільства зі звуженим розривом між заможними і незаможними, де є чуття спільної долі та справедливости. Очевидно, що з цих двох візій привабливішою є друга. Водночас ці візії можна спроєктувати й на українську ситуацію, а тому Стиґліцові діягнози мають і нас надихати на зміни та прагнення побудувати суспільство рівних можливостей.

Розділ: 
Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Червень 2018
Бел висловлює припущення, що, можливо, за двадцять років ми обговорюватимемо політичну меритократію...
Дмитро Шевчук ・ Червень 2018
Детально вивчаючи головні тенденції в розвитку економік азійських країн, Стадвел зосереджується на...

Розділи рецензій