Ева М. Томпсон. Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм

Червень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
402 переглядів

Переклад з англійської Марії Корчинської
Київ: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2006.

Хоча Москва не досягла успіху у творенні єдиної життєздатної культурної спільноти на основі окремих територій і народів, які потрапили до сфери її впливу, вона скомпенсувала це успішністю текстуального вираження російського колоніялізму, запровадивши лексикон, що сприяв розбудові імперії. Жодна з европейських мов, за винятком слов’янських, і досі не розрізняє значень слів руський і российский, чи Русь, Россия та Московское государство. Відтак Центральна та Східна Европа, Сибір, Середня Азія і землі на берегах Чорного та Каспійського морів є, по суті, білими плямами на постколоніяльній карті світу, і їхню географію та культуру відносять до «Російської імперії» чи «Радянського Союзу». Книжка американської дослідниці демонструє, як засобами літератури було словесно присвоєно значну частину неросійської території та придумано традиції, які урівнювали околиці імперії з Москвою, роблячи їх так само беззаперечно російськими. Першим російським інтелектуалом, що започаткував у російській історичній думці напрям, названий у Еви Томпсон «текстуальною імперією», був, на думку авторки, Карамзін. Він, як уважає дослідниця, відіграв таку ж роль, як і його сучасник Геґель у пруській державі. У працях Карамзіна Томпсон віднаходить пряме текстуальне вираження аґресивного російського націоналізму. На основі аналізу текстів Пушкіна, Лєрмонтова, Льва Толстого дослідниця проілюструвала оприсутнення в письмі імперського дискурсу. Пушкіна вона вважає автором першого цілком успішного художнього формулювання російської імперської самосвідомости. Роман «Війна і мир» допоміг по-новому сформулювати головний імперський політичний міт, викликати в уяві образ, який відповідав імперським успіхам, через що цей твір є основоположним мітом російської національної ідентичности. У зміцненні позитивного самосприйняття росіян «Війна і мир» відіграла таку саму роль, яку для англійців мали історичні трагедії Вільяма Шекспіра. Авторка зосереджується також на середньоазіятській нарації російської літератури та імперській візії російських літераторів у пізній радянський період.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Інна Булкіна ・ Грудень 2017
Вєра Проскуріна, професорка Університету Еморі (США), послідовно займається літературними та...
・ Березень 2017
Назва нарису Петра Кралюка та зображення на обкладинці книжки натякають на шпигунські пристрасті...

Розділи рецензій