Тамара Гундорова
Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми
вересень 2014 Опубліковано у часописі «Критика», Рік XVIII, число 9-10 (203-204)

Книжку Тамари Гундорової присвячено постколоніяльним аспектам сучасної української культури. Як стверджує авторка, ХХ століття пронизано антиколоніяльними рухами, визвольними змаганнями українців і стратегіями колонізації, що їх намагалися застосовувати уряди російської та радянської імперій. Поняття транзитної культури, з одного боку, позначає рух і перехід від тоталітаризму, колоніялізму та соціялізму. А з другого – авторка наголошує особливості власного розуміння, коли йдеться, окрім перехідности, про «присвоєння наявного буття в ситуації транзитности».
У першій частині праці Гундорова здійснює пошук відповідного підходу та понять, які дадуть змогу окреслити постколоніяльну ситуацію в сучасній українській культурі. Для цього вона аналізує концепцію «внутрішньої колонізації», яку запропонував російський культуролог Алєксандр Еткінд. Однак авторка доходить висновку, що теза про винятково «внутрішню» колонізацію Малоросії є неповною і виявляє іґнорування Іншого, що призводить до нового колоніялізму. Дослідниця переконана, що формування постколоніяльної свідомости на пострадянському просторі є надзвичайно цікавим предметом для вивчення. Українська література – це поле, де артикулюють чимало постколоніяльних моделей мислення і випробовують різні форми культурної ідентифікації. Важливим поняттям для аналізу колоніяльної свідомости є ресентимент. На думку Гундорової, це поняття є своєрідним ключем до пояснення різних процесів: стосунків раба і господаря, релігійних і моральних війн, конфліктів старшого і молодшого поколінь, теорії бунту і підриву закону, становища жінки в родині. Ресентимент вписується в текстуальну структуру, що дає змогу говорити про антиколоніяльність і постколоніяльність.
Решту чотири частини книжки присвячено симптомам після травми, властивим транзитній культурі. Тамара Гундорова зауважує, що спирається на психоаналітичну інтерпретацію, а тому симптом слід розуміти як те, що відсилає до розривів соціяльного і персонального несвідомого, яке має травматичний характер. Аналіз транзитної культури дає нагоду виявити симптоми, де комунікація переривається і відновлюється в текстах українських авторів.
По-перше, це ґенераційний симптом, що виявляє розрив поколінь радянських батьків і пострадянських дітей (прояв цього симптому проаналізовано, зокрема, на прикладі творів Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» та Євгенії Кононенко «Ностальгія»). Посттоталітарна травма викликає стан невпевнености, невлаштованости і бездомности молодого покоління. Це породжує ще один ґенераційний симптом, що його авторка називає симптомом «хворого тіла», виявляючи його прояви в текстах, які можна зарахувати до молодіжної літератури початку ХХІ століття.
По-друге, це симптом ринку. Предметом аналізу в цій частині книжки є літературний ярмарок як топос «серединної культури». Новочасний ярмарок визначено як соціяльний (апелює до середнього класу), ідеологічний (вказує на нові ринкові відносини) та культурний (означає гетерогенність, транзитність, переміщенн...
Допоможіть нам дієво, своїм гаманцем, а не лише словами підтримки – передплатіть електронний доступ або друкований часопис сьогодні і насолоджуйтеся найкращою аналітикою та есеїстикою, що пропонує Україна.
❤ Дякуємо!
Якщо ви уже є дійсним передплатником електронного видання, будь ласка,
авторизуйтеся .
Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!