Сергій Білан. Трансформація життя українського селянства (1929–1939 рр.)

У монографії Сергія Білана окреслено нові сюжети історії українського селянства 1920–1930-х. На основі широкої джерельної бази, зокрема вперше впроваджених у науковий обіг деяких документів із архіву СБУ, автор показує зміни в соціяльній структурі, виробничій діяльності й національно-культурному житті українського селянства у 1929–1939 роках. Цілісно проаналізовано цілеспрямовану політику більшовицької влади, що призвела до руйнування традиційних аґрарних відносин, насаджування комуністичних методів виробництва, деформацій у духовній сфері. Усі ці аспекти автор розглядає в п’яти розділах праці.

Перший розділ традиційно подає теоретико-методологічну базу дослідження, аналізує історіографію проблеми та розкриває специфіку джерел, які дають змогу по-новому поглянути на історію українського селянства трансформаційного періоду.

У другому розділі висвітлено діяльність радянської влади в післяголодоморній відбудові українського села. Зокрема, тут пораховано демографічні втрати селянства України внаслідок колективізації, розкуркулення та Голодомору 1932–1933 років, проаналізовано аґрарну політику радянського уряду та її наслідків в Україні, а також висвітлено процес технічної реконструкції сільського господарства України.

Третій розділ стосується змін суспільної свідомости українського селянства у часи формування тоталітарного режиму. Тут досліджено суспільно-правовий статус колгоспного селянства, хутірське господарство та процес депортацій селян у 1930-х, а також особливості терору в українському селі.

Четвертий розділ присвячено дослідженню інтелектуально-професійного наповнення українського села. Приміром, автор розглядає кадрове забезпечення сільськогосподарського виробництва, означує розвиток аґрарної освіти та її вплив на формування соціяльного складу українського селянства, аналізує роль української сільської молоді в трансформаційних процесах цього періоду.

Останній розділ стосується духовного життя українського селянства в умовах соціяльно-економічних експериментів та репресій. Увагу зосереджено на вивченні позаекономічних методів підвищення продуктивности селянської праці в Україні, на соціяльному «захисті» селян, що його впроваджував радянський уряд, і поетапному процесі радянізації освіти й культури.

Заслуговує на увагу прикінцевий висновок Сергія Білана про формування «нової людини», яким займалася радянська система, через заперечення цінностей українців. Автор уважає, що фактично в той період відбувалося ідеологічне зомбування та духовне покріпачення цілих поколінь, втрачався органічний зв’язок між ними, а давніші цінності (як-от людяність, шанобливе ставлення до старших) зазнавали осуду. Натомість з’явилися й активізувалися суспільні явища, раніше не притаманні громадам або й такі, що їх раніше в громадах активно засуджували або й карали.