Вітольд Ґомбрович. Транс-Атлантик

Червень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
408 переглядів

Переклад з польської Андрія Бондаря.
Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.

«Транс-Атлантик» — третій роман Вітольда Ґомбровіча, частково заснований на фактах біографії польського письменника. Як і реальний Ґомбровіч, книжковий Вітольд прибуває до Буенос-Айреса у складі польської делеґації напередодні Другої світової війни, де його застають новини про вторгнення німецьких військ до Польщі. Під впливом гнітючих чуток та власних мотивів герой відмовляється повертатися до Европи і залишається в Арґентині, проклинаючи своїх співвітчизників за надмірний патріотизм, що змушує їх пливти назустріч смерті.

Перебування головного героя «Транс-Атлантика» в Буенос-Айресі позначено нуждою та пов’язаними з цим вимушеними контактами із земляками. Посилені в умовах війни та еміґрації патріотичні почуття співвітчизників, які прагнуть будь-що прославляти міць польського народу, здаються книжковому Ґомбровічу обурливою ознакою слабкости, проте він змушений підігравати їм і навіть дозволяє використовувати себе для ролі «великого польського генія Ґомбровича», якого демонструють місцевій публіці, наче здобуток усього польського народу.

Утім, складно сказати, що котрась із дійових осіб книжки щось «дозволяє» або виявляє суб’єктність щодо своїх дій. Не вони діють, а радше з ними щось діється. Мотиви персонажів суперечливі, а плани постійно руйнує сила єдиного спонтанного вчинку. Не полишає відчуття безглуздости й необов’язковости всіх дій у романі: наче герої змушені їх виконувати, аби робити хоч щось, а будь-яку з них можна без шкоди для сюжету замінити іншою. Про відсутність сенсу та порожнечу говорить і головний герой: «…і хоч всім відома моторошність майбутніх подій, хоч Сина спокушають, усе Порожнє, Порожнє, що людина молитися про страх і жах починає; бо безсилля Страху гірше за страх».

Попри історичну зав’язку назвати книжку історичною було би хибно. Не можна стверджувати й того, що її сатиру спрямовано винятково на польськість та поляків. Хоча питання патріотизму й «національного дисплею» є наріжними темами «Транс-Атлантика», Ґомбровіч намагається вивести розмову на абстрактніший рівень. Аби зобразити конфлікт Нового та Старого, Минулого і Майбутнього, коли «все старе — вже сама імпотенція, а нове й народжуване — насильство», автор використовує фрейдистський символізм Батька (Томаша) та Сина (Іґнація). Проте не опускається до рівня безпосереднього конфлікту між ними: звабити Іґнація на батьковбивство має Ґонсало, місцевий багатій, закоханий в Іґнація. Ґонсало уособлює Нове, яке насильницькими засобами має розбудити спаралізоване анархією, безсенсовністю і порожнечею суспільство. Він намагається переконати головного героя у доцільності своїх дій, спокушаючи його своїм баченням: «До біса Батька з Вітчизною! Син, син — оце я розумію! А навіщо тобі Вітчизна? Чи не краще Синчизна?» Поняття Синчизни означає тут той новий порядок, якого прагнули реальний Ґомбровіч та його книжковий двійник. Цікаво, що завершення книжки зовсім не вказує на однозначне настання цього порядку. Головний герой, який переживає конфлікт лояльности між Ґонсало й Томашем, врешті знаходить розраду в Синові, а Сміх, що настає як розрядка наприкінці роману, здається радше черговим перехідним станом, аніж остаточною розв’язкою.

 

Переклад: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Єгор Брайлян ・ Листопад 2017
Бестселер британського історика та журналіста Ніла Ферґюсона присвячено вирішенню одвічних питань:...
Володимир Шелухін ・ Червень 2017
Книжку сповнено дражливими, травматичними спогадами про повсякдення війни: виживання, окупацію,...

Розділи рецензій