Наталя Кузякіна. Траєкторії доль

Липень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
964 переглядів

Київ: Темпора, 2010.

Значуща для українського театрознавства книжка «Траєкторії доль», яку її упорядник Володимир Панченко у передньому слові називає «історією Куліша-людини й Куліша-письменника», «захопливим романом» та «книгою про ціле покоління» і яка відкрила видавничу серію «Бібліотека “ЛітАкценту”» (дочірній проєкт інтернет-видання «ЛітАкцент», що його започаткували Києво-Могилянська академія та видавництво «Темпора»), може правити за взірець того, як треба видавати фундаментальні гуманітарні праці.

Об’єкт дослідження, драматург Микола Куліш, і дослідниця – Наталя Кузякіна (1928–1994), можуть посперечатися між собою, хто більше вартий читацької уваги. Вона присвятила Кулішеві понад три десятиліття свого життя, яке було, як і в самого драматурга, вкрай драматичним: уже стали леґендами героїчна втеча 13-річної дівчинки з окупованого Києва, скандальне звільнення з Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. Рильського (за статтю «Народжена революцією» у варшавському альманасі «Український календар», у якій авторка трохи «посунула з п’єдесталу» Олександра Корнійчука), обстоювання української теми в Лєнінградському інституті театру, музики та кінематографії, де Кузякіна працювала на посаді професора з 1973 року до кінця життя.

Головну працю свого життя, завершену наприкінці 1980-х, вона так і не побачила надрукованою. Сумний збіг: оповідь першої частини незавершеної монографії «Доля Миколи Куліша» обривається на 1928 році – році народження самої дослідниці. Все, що з Кулішем відбувалося далі, упорядники видання сконструювали з уривків та фраґментів пізніх робіт Кузякіної, опублікованих у періодиці. «Траєкторії доль» завершує «Автопортрет» театрознавиці, за формою – відповіді на анкету часопису «Слово і час» (1990, №6), а за передмову править насичена біографічними подробицями та суто людськими спостереженнями стаття її лєнінградської учениці, нині старшого наукового працівника Центру Леся Курбаса Ірини Волицької «Уроки Наталі Кузякіної».

Цілісність і літературну привабливість писаного російською мовою тексту забезпечили блискучий український переклад Сергія Іванюка та добра літературна редакція («Де-не-де “наліт часу” помітний і на сторінках дослідження “Доля Миколи Куліша”. Тому, – зізнається Володимир Павченко, – в кількох місцях ми дозволили собі незначні скорочення тексту, які, не порушуючи його змістової суті, усувають цей “наліт”»). Текстову частину доповнює розміщений наприкінці видання ілюстративний матеріял, що його по музеях та архівах усієї України зібрала Євгенія Гай.

Жоден із зібраних до книжки текстів, ясна річ, не було написано спеціяльно для неї, і це чергове нагадування про те, скільки потенційних гуманітарних бестселерів досі не стали офіційною частиною української культури, а мандрують із рук у руки (рукопис «Долі Миколи Куліша», наприклад, надала видавцям актриса Лариса Кадирова) або лежать на архівних полицях і чекають на видавця.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Яна Примаченко ・ Листопад 2017
Книжка є не просто антологією життя і творчости видатного митця. Вона кидає світло на цілу епоху в...
Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...

Розділи рецензій