Оксана Косміна. Традиційне вбрання українців. У 2-х книгах

Квітень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
397 переглядів

Київ: Балтія-друк, 2008.

У двотомнику «Традиційне вбрання українців» (2008, 2011) втілився кількаступеневий науково-музейно-видавничий задум. Йому передувала багаторічна дослідницька робота авторки в галузі народної матеріяльної культури, а самий цей проєкт розпочався із професійного рейду дослідниці та фотографів, що співпрацювали з нею, музеями та помешканнями колекціонерів. Видання оприлюднює те, що впродовж років, а часом і десятиліть, ховалося в музейних фондах і приватних колекціях. За сприяння видавців було виконано цикл фотосесій із живими моделями, які демонструють традиційні костюмні комплекси, характерні для різних історико-етнографічних зон України.

Це не перша розвідка про українське народне вбрання: за комуністичних часів влада не вважала його вивчення ідеологічно небезпечною темою, тож совєтська етнографія дала цілу плеяду добротних дослідників народного одягу – Галину Стельмащук, Тамару Косміну, Тамару Ніколаєву, Катерину Матейко. Проєкт Оксани Косміної вирізняється з-поміж раніших наукових і науково-популярних праць низкою суттєвих переваг з огляду на наукову вартість та естетичність. Насамперед впадає в очі технологічно вищий рівень виконання, важливий для наукового проєкту, пов’язаного з матеріяльною культурою. До співпраці залучено команду професійних фотохудожників – Віктора Хмару, Віталія Машкова, Олександра Іванова. Вони підібрали такі ракурси (зокрема вигляд іззаду) й освітлення, щоб найкраще показати деталі костюмів. Кожна світлина має свою «драматургію» і свій сюжет.

Окрім того, традиційне вбрання представлено по-новаторському. Дотепер в альбомах українського одягу використовували два принципи подання матеріялу: одягові комплекси представлено зазвичай у малюнках, а окремі елементи одягу – у статичних фотографіях («лежачи»). До видань «із малюнками» фахівці мають суттєві претензії: за патосною назвою «історична реконструкція» ховається фікція, бо й автор ідеї, і художник дозволяють собі дофантазовувати відсутні предмети, змінювати колористику, фасони, надаючи картинці «більшої ефектности». Звісно, є наукові видання, у яких малюнки досить достовірні, однак і тут вони не є документами. Це лише художні ілюстрації, часто дуже схематичні й стереотипізовані. Фотовидання – це вже вищий технологічний рівень представлення матеріяльної культури. Тут одяг постає як документ, щоправда, поки що «неживий», – як музейний чи колекційний артефакт. Косміна вперше вдягла – з голови до ніг – живих людей в автентичний одяг (не збереглися тільки віночки, стрічки та взуття). Одягові комплекси сформовано з реальних музейних і колекційних одиниць. Перед нами – «живі» документи народної культури: адже одяг шиють саме для тіла й тільки так він «працює».

Ще одна чеснота книжки – якісний науковий підхід до класифікації матеріялу.

По-перше, чітко дотримано статево-вікову стратифікацію костюма та його елементів (дівочий, жіночий, чоловічий), функціональність одягу (робочий, святковий), сезонність (літній, осінній).

По-друге, представлено всю Україну за реґіональним принципом. Варто зазначити, що сучасна етнографія має поважні проблеми із визначенням меж окремих історико-етнографічних районів. Традиційна культура (говірки, житло, церковна архітектура, фольклор, обряди тощо) не вписується в географічні кордони. Створення більш-менш досконалої системи етнографічного районування можливе лише тоді, коли вузькі спеціялісти складуть свої історико-етнографічні мапи. Праця Оксани Косміної показує, що в цій ділянці відбувся чималий проґрес.

По-третє, здійснено документування одягових комплексів та їх деталей: указано всі джерела (назви музеїв чи колекцій), і то безпосередньо під кожною світлиною, а не десь на периферії книжки.

По-четверте, істотно розширено, уточнено і, що дуже важливо, проілюстровано словник народної термінології в галузі народного вбрання.

Насамкінець слід відзначити також і високу видавничу культуру, – яку, до слова, «Балтія-друк» незмінно демонструє не перший рік.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Тамара Марценюк ・ Квітень 2018
Авторка зізнається, що дослідження привело її до переосмислення української ідентичности, а також...
Анна Кудінова ・ Жовтень 2017
Українська етнологиня Ірина Ігнатенко присвятила цю книжку бабусі — поліській цілительці Ганні...

Розділи рецензій