Ірина Червінська. Територія звіра

Червень 2020
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
187 переглядів

Львів: Каменяр, 2018.

Слова Мартина Гайдеґера про те, що «на шляху до мислення ми слухаємо слово поезії», а для цього вже маємо стояти на певних мисленнєвих позиціях (мати бодай обрис/задум відповіді на питання, що називається мисленням, чим є поезія) цілком вкладаються в поетику Ірини Червінської. Опосередковано, через тексти Жоржа Батая, Жака Лякана, сюрреалістів, Ельфриди Єлінек та інших її поетика стає дотичною до відповідного дискурсу. Збірка «Територія звіра» є цілісною, концептуальною, з неї важко висмикнути котрийсь із текстів чи бодай фраґмент, і це відрізняє її від попередньої книжки поезій «Приват (folder innocent/holy private file)», в якій перепліталися різні стилі, спроби охопити якомога більше контекстів. Характерний стрибок вказує на літературну зрілість, концентрованість (у позитивному значенні слова). Це нечасто трапляється в сучасній українській поезії, де декларування розбігається з реальним змістом, а використання напрацьованих схем і шаблонів стало нормою.

Перед нами доволі щільне письмо, позбавлене всього, що могло би стати на заваді читанню і осмисленню. Відсутність розділових знаків (у більшості текстів) наголошує поетичну свободу письма Червінської, і не йдеться про суто технічний момент, загравання з аванґардом чи спробою виділитися. Сама по собі обрана форма верлібру з притаманною їй ритмікою і технікою не лише підкреслює сенси першого наближення, а й провокує появу нових. Із цієї позиції «Приват» виглядає як передмова до «Території звіра».

«Територія звіра» не є легким, приємним, зручним читанням, а вимагає підготованого, вдумливого читача, який бодай трохи розуміється на сучасній філософії, психоаналізі, літературі тощо і є готовим до того, що доведеться «пірнути» до відомих ляканівських «порядків», і те, що він там побачить, навряд чи сподобається. Тематично ми стикаємось із проблематикою насилля, бажання, інцесту, тотальної екзистенційної кризи, жінки в патріярхальному суспільстві, різноманітних проявів кохання, сексу/тілесности, із пошуками релігійного, спробами заповнити порожнечу тощо.

«Жіноче письмо» (за Елєн Сиксу) Червінської нарешті оприявнилося в експресії і сюрреальності «Території звіра». Інакше кажучи, з одного боку, збірка є інтимним, особистим письмом (наголосимо авторчине вміння дистанціюватися, що додає текстам упевнености, гостроти), а з другого — письмом «жінки», яка ментально перебуває поза межами повсякдення, але мусить зауважувати буденність. На цьому рівні виникає конфлікт, бо територія потребує охорони, постійного інтелектуального живлення, напруги, інакше «проза життя» і все, що з нею пов’язано, переможе, і від особистости залишиться слухняний споживач «людського, занадто людського» маскульту. Це почасти відображено в назві книжки: є територія, зумовлена мовою, мистецтвом, культурою загалом, і є людина, яка поєднує в собі інтелектуальне і біологічне, аж до звіриного. Це щось із розряду вічної боротьби, вічних «проклятих запитань», адже будь-яка гармонія, принаймні тривала, виглядає утопією. Тож залишається культурний спротив, результати якого стають помітні не одразу, але поволі змінюють ситуацію.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Грудень 2017
Число розпочинає оповідання Ірини Шувалової, більш відомої як поетки (а «проза поета» нині — явище...
Інна Булкіна ・ Листопад 2017
Два знаних поети, один — живий русинський класик, другий — «постмодерний» філолог і поет зі Львова...

Розділи рецензій