Тимофій Гаврилів. Текст між культурами: Перекладознавчі студії

Жовтень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
253 переглядів

Київ: Критика, 2005.

Попри важливу роль перекладу в історії культур, в Україні є обмаль праць про переклад і немає таких, що виходили би за вузькі, окреслені переважно мовною проблематикою межі перекладознавства. Книжка Тимофія Гавриліва містить десять перекладознавчих статтей і герменевтичних есеїв, написаних протягом декількох останніх років і почасти опублікованих на шпальтах часопису «Критика». У центрі уваги – поезія та поетика Пауля Целяна й проблеми рецепції його творчости в Україні. Mосліджуючи перипетії «української одисеї» Целяна та піддаючи віртуозному аналізові й зіставляючи різні тлумачення Целянових віршів від Михайла Ореста та Миколи Бажана до Василя Стуса, Петра Рихла й сучасних молодих перекладачів, дослідник присвячує софістиковані й гостро-контроверсійні розвідки й питанням загальної теорії перекладу, зокрема художнього, феноменові «неперекладности», формуванню так званого «перекладного канону», перекладацькому вишколу тощо, а також аналізові українських перекладів із Інґеборґ Бахман, Йозефа Рота й інших німецьких і австрійських письменників XX століття. Не відмовляючися від мовно-зіставного аспекту перекладознавства, автор привертає увагу до тексту красного письменства як неподільної художньо-естетичної цілости, показуючи, чому подеколи добра мова перекладу не дозволяє відсвяткувати його як артефакт цільової культури. Із гумором і не без іронії автор шкіцує філософський портрет перекладу та закладає основи філософії перекладознавчої науки, прагне звільнити історію українського перекладу від «травми винятковости», подати переклад як особливу, діялогічну форму людської діяльности, регуманізувати розмову про переклад, надаючи однаково пильної уваги і текстові, і його авторові, а також авторові перекладу; не оминає перекладознавчих мітів і кліше, порівнює процес перекладання з перевтіленням, наголошуючи роль метаморфози; дає кільканадцять дефініцій перекладу, кожна з яких загострює й увиразнює, проте свідомо уникає вичерпної відповіді на запитання: що таке переклад? Ставлячи в центр розмірковувань художній переклад, книжка заторкує всі грані перекладацької діяльности і їхню специфіку, аналізує погляди Ганса-Ґеорґа Ґадамера й Вальтера Беньяміна, а також рефлексії про переклад у творах письменників, які перекладають і яких перекладають. Ушановуючи метрів українського перекладу Миколу Лукаша та Григорія Кочура, книжка підносить проблему «школи» в перекладі й перекладознавстві, розмежовуючи інституцію перекладацької освіти (вишкіл) і школу як філософсько-концептуальну інституцію.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...
Катерина Девдера ・ Серпень 2016
Нове видання есеїв Віри Агеєвої, однієї з провідних дослідниць української літератури ХХ століття...

Розділи рецензій