Сергій Жадан. Тамплієри. Нові вірші. 2015–2016

Квітень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1065 переглядів

Meridian Czernowitz, 2016.

Сергій Жадан завжди тяжів до віршованого епосу, до створення «хроніки», розлогої історії про великі часи. Він — такий собі умовний «кіплінґ», тим більше парадоксальний, що він — «кіплінґ» постколоніяльної літератури. Хоча для самого Жадана такого парадоксу, схоже, не існує: він геть позбавлений відповідних віктимних комплексів, що їх так гостро переживають на решті перехресть укрсучліту. Нарешті, в характерах його улюблених персонажів, усіх тих солдатів, мандрівників, проповідників, злочинців і подвижників, є якийсь романтичний патос, героїчна надмірність, власне те, що перетворює будь-яку розповідь у притчу.

У цій книжці міститься 39 віршованих оповідей про любов і смерть та, звісно, про біблійну історію, що постає за повсякденням. Невеличкий цикл «Тамплієри», який дав їй назву, долучає до цих історій нашу війну на Сході. Здається, Жадан як ніхто інший знає і розуміє все, що там відбувається, але в цих баладах воєнна буденність теж перетворюється на притчу. «Тамплієри» — це сучасність, прочитана як середньовіччя.

Середньовіччя, як його розуміє Жадан, це довга війна за ідею, тобто «темні віки» випадають тоді, коли ідея пожирає людей. Сам Жадан визначає назву збірки як історичну метафору: тамплієри — лицарський орден, заснований у часи хрестових походів задля охорони прочан. Вони були воїнами-монахами і поєднували чернецтво з військовою справою. Потім, завдяки популярним історичним романам, з’явилася певна тамплієрська мітологія, і вони «відповіли за все».

«І ось вони повертаються з війни, на яку багатьох їх покликали, і помічають, що війна насправді тривала лише для них. І що відповідати за неї тепер доведеться лише їм. І прірва між їхньою відповідальністю та їхньою війною заповнена злістю й запеклістю, але також і вірою та наполегливістю. І подолати цю прірву може лише той, хто пам’ятає, з чого все почалося. А головне — знає, чим усе має закінчитися».

Здається, що Жадан-поет теж знає, чим усе закінчиться, що він перебуває на певній історичній відстані (попри те, що насправді він частіше саме там, на Сході). Отже, ці його балади — справжні хроніки в умовному плюсквамперфекті:

Коли вони повернуться, коли роззброяться,

коли вони відстояться в чорній хроніці,

поруч із ними залишаться найбільш віддані.

за війною найкраще спостерігати на відстані.

 

Їм ще згадають усе, що сьогодні не має значення,

на них ще посиплються зречення і звинувачення,

їх ще зроблять винними в усьому, що нині діється,

їм ще влаштує трус небесна митниця…

На завершення додамо, що проілюстрував збірку Олександр Ройтбурд, який найменше є книжковим художником. Але, хоч як дивно, його постмодернові «модельні» гомо-сапієнси виявилися доречними в тому створеному, віршованому, «модельному середньовіччі».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Спілкування, інтернет, зміни в культурному ландшафті людства, мандри – найпоширеніші теми збірки...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...

Розділи рецензій