Василь Стус. Таборовий зошит. Вибрані твори

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
790 переглядів

Київ: Факт, 2008.

Назва нового видання вибраних творів Василя Стуса чаїть у собі небезпеку звичного прочитання поетових текстів у межах «таборового» контексту, поза яким і так уже більшість читачів уявити Стуса не може. Звісно, до цього спонукає і його біографія, і творений довкола цієї постаті міт, – але прикро, що образ «в’язня сумління» затемнює, а то й заступає образ поета.

Втім, очевидно, що значна частина його доробку, навіть і творів, зібраних у цьому виданні (крім власне «невольничих» записів, до нього ввійшли вибрані поезії, деякі літературознавчі праці, листи), виходить далеко поза той накинутий контекст – і за часово-просторовими ознаками (рання лірика, стаття про Свідзінського), і за мотивно-тематичними характеристиками (скажімо, тематичним первнем збірки «Час творчости» є радше свобода). Тому «таборовість» у художньому (та й чи тільки) Стусовому світі є лише зовнішньою обставиною, локусом дії, в якому вимушено перебуває поет. І найцікавіше тут – збагнути, як поет перетворює цей реальний простір несвободи на поле абсолютної свободи – творчість.

У вступному слові «Етика Василя Стуса» упорядник видання Дмитро Стус міркує про Долю як ключове поняття «філософської доктрини» поета, а Стусову ідею «самособоюнаповнення» оголошує засадничою для розуміння його життєвого шляху. Саме етику, особливе сприйняття світу і себе в ньому, автор уважає чинником актуалізації Стусового доробку. Стусові «Етичні настанови» стали орієнтиром для упорядника в роботі над книжкою: відібрані для неї поетичні тексти – вірші з основних збірок автора – бачаться йому «програмними для Василя Стуса-мислителя».

Розділ «Статті» містить два тексти, досить різні за формою та змістом: «З таборового зошита» та присвячена творчості Володимира Свідзінського робота «Зникоме розцвітання». І якщо перший текст цілком відповідає заявленій назвою книжки концепції, то другий аж ніяк із табором не пов’язаний. «Зникоме розцвітання», каже упорядник, є «найдовершенішою літературознавчою працею» Стуса. Водночас вона є своєрідною квінтесенцією Стусових роздумів про сутність поетичного мистецтва, постать поета, його призначення та взаємини із владою, державою, власним народом, світом. Цей текст дозволяє краще зрозуміти мотивацію самого Стуса, його власну долю, надати їй нової інтерпретації, відмінної від вульґарного патріотично-героїчного контексту. Публікація цієї статті у популярному виданні, яким є ця книжка вибраного, важлива ще й тому, що дозволяє широкому читачеві побачити іншого Стуса – відмінного від уже усталеного канонічного образу.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Березень 2017
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий...
Ганна Протасова ・ Серпень 2016
У книжці зібрано літературно-критичні та есеїстичні нариси Миколи Рябчука, більшість із яких...

Розділи рецензій