Борис Черкас. Синьоводська битва 1362 року. Історичний нарис

Жовтень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
604 переглядів

Київ: 2012.

Книжку Бориса Черкаса, що вийшла за підтримки Товариства воєнних істориків при Всеукраїнському благодійному фонді «Україна–ЮНЕСКО», присвячено одному з чи не найдискусійніших питань історії українського середньовіччя. Наприкінці XIV століття відбулися кардинальні зрушення на політичній мапі Східної Европи, більшість українських земель перейшли з-під влади Золотої Орди до Великого князівства Литовського, і не одне покоління істориків пропонували свої тлумачення тих подій.

Борис Черкас у проблемному стилі проаналізував як передісторію самої битви, так і її наслідки для реґіону, розглянувши тогочасний драматичний перерозподіл політичного впливу на сході Европи крізь призму політичної історії Золотої Орди.

У першому розділі викладено генезу політичного розвитку і розширення сфер впливу та підпорядкування центрові західних територій імперії. Для України переломним моментом став 1222 рік, коли монгольське військо, очолюване нойонами Джебе та Субедеєм, перейшло Дон і вступило на землю майбутньої України.

У другому розділі описано власне Синьоводську битву, її перебіг, супротивників, можливі варіянти локалізації битви, внаслідок якої князь Ольґерд Ґедимінович захопив золотоординський улус і на правах удільного князівства долучив до складу Великого князівства Литовського.

Третій розділ присвячено аналізові наслідків Синьоводської битви. Зокрема автор схиляється до думки, що хоча 1362 рік істотно змінив політичну карту Східної Европи, сучасники навряд чи сприймали новопосталу ситуацію як остаточне розв’язання суперечок за український степовий кордон. Важливо, що синьоводські події заклали стійкі деструктивні процеси в Золотоординській імперії. Після битви тиск на ординські улуси посилюють також Угорщина і Польща. Завдяки цьому спочатку скинути залежність від Орди зуміло Галицько-Волинське князівство, а потім Джучиди втратили також Сіверщину, Київщину і Поділля. А після битви на Ворсклі (1399) сил у Золотої Орди вистачало вже тільки на те, щоби сяк-так підтримувати життєдіяльність, і невдовзі вона зазнала остаточного занепаду і розпаду.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій