Інґо Шульце. Симпл сторіз

Жовтень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
209 переглядів

Львів: ВНТЛ-Класика, 2005.

Інґо Шульце (народився 1962 року) – чи не найвідоміший сьогодні німецький літератор так званого «покоління сорокалітніх». Класичний філолог за освітою (закінчив Єнський університет), Шульце був завлітом Альтенбузького театру, журналістом, багато подорожував і, зрештою, оселився в Берліні, ставши «вільним письменником». Шульце є автором уже шести книжок, перекладених понад двадцятьма мовами світу, й лавреатом з десятка літературних премій і нагород.

«Симпл сторіз» написано 1998 року, а тепер, перекладена українською, книжка стала вже четвертою в серії «Колекція Перфецького». Власне, назвати її романом досить складно. 29 розділів-історій, що таки справді дуже «симпл» (місцями видається, що аж занадто), можна прочитувати і як цілісний роман (якщо стане пам’яті для всіх імен, фабульних перипетій тощо), і як окремі новели (адже ж оповідає щоразу хтось інший).

Кожна історія в Шульце має власний голос, а за ним – окремий світ, індивідуальне бачення та щоразу інший спосіб оповіді про дійсність. Тому навіть коли двоє говорять про одну й ту саму людину, це не завжди можна вловити. Залишаються тільки розірвані світи, в яких фігурують ніби однакові імена й події, але наповнені вони різним сенсом.

І врешті – про що ж самі «сторіз»? У певному сенсі, про постсоціялістичну німецьку дійсність, почасти надто вже подібну до пострадянських реалій середини 90-х. Про тих, хто до 1989 року перебував по східний бік берлінського муру, а потім раптово опинився на Заході (зовсім не такому, про який мріялося).

Але ці історії найперше про тих-таки «маленьких» людей, що живуть насправді не політичними чи історичними реаліями, а радше приватністю. Про «банальні» події, емоції, відчуття. Про «маленькі» смерті, що перевертають світ однієї людини, але ніяк не впливають на абстрактну світову гармонію. Про життєві казуси, мандрівки. Про долю, від якої (за іронією) нікуди не втечеш. Іншими словами, про світ у його найпростіших проявах.

Але погодьтеся: не всі мають мужність відмовитися від зайвих ускладнень і писати так само просто, як і жити.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
Антропологічно і психологічно різні дівчата, із підробними документами – польки, що їдуть на...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
На відміну від інших домодерних суспільств, що зберігали пам’ять за моделлю «батьки – історія –...

Розділи рецензій