Чарльз Дахіґґ. Сила звички. Чому ми діємо так, а не інакше в житті та бізнесі

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
820 переглядів

Переклад з англійської Ганни Лелів
Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016.

На що здатна сила звички? Цьому питанню Чарлз Дагіґ, репортер газети «The New York Times», фіналіст Пулітцерівської премії 2009 року присвячує близько двадцяти років досліджень. У бестселері, перекладеному тридцятьма мовами, автор досліджує таємниці людських звичок, звертаючись до провідних фахівців, прикладів успішних лідерів у бізнесі та людей виняткової силі волі, а також маркетинґових принципів. На базі сотень опрацьованих наукових робіт, інтерв’ю з їхніми авторами, спираючись на знахідки з психології, нейропсихології і нейронауки, автор розкриває силу та потенціял людської звички, не лише проникаючи у суть її появи, розвитку та закріплення, а й даруючи читачеві ключ до успіху — стратегію перебудування звички.

«Усе наше життя, хоч і має визначену форму, є всього лише сукупністю звичок: практичних, емоційних, розумових, які — на щастя чи на лихо — систематично впорядковані й несуть нас нестримним потоком нашої долі», — писав Вільям Джеймс. Його постать чи не найкраще ілюструє мету книжки — надихнути читача на експеримент повірити «у контроль над собою і своєю долею, що може змінитися на краще». Із книжки дізнаємося, як Америка за лічені роки привчилася чистити зуби, як компанія «Starbucks», наймаючи на роботу двієчників, розрослася до глобального гіганта, та як математик здатен спрогнозувати наступний пісенний гіт чи вагітність, продаючи вам те, про що ви ще не встигли подумати.

Цикли звичок Дагіґ фіксує у трьох простих елементах: вказівка, шаблон дій і винагорода. Зрозумівши їхні закони, уряди країн, збройні сили, підприємства, освітні інституції і сама особистість здатні на необмежені досягнення. Лише 40% щоденних рішень у нашому житті мають усвідомлений характер, решта — це доведені до автоматизму звички, пише Дагіґ. Вони здатні формуватися без нашого відома, змушуючи нас втрачати відчуття контролю в ухваленні рішень, де ми керуємося «невидимою силою». Фізична залежність, виявляється, має зовсім іншу природу, ніж ми стереотипно уявляємо: вже за наступні сто годин після останньої цигарки людська кров очищається від нікотину, залишаючи по собі лише болісно відпрацьовану звичку.

За допомогою техніки спостерігання й відстежування коренів бажань людина здатна на самостійне перепрограмування будь-якої звички з неґативної на позитивну. Звички функціонують за власними законами, їх неможливо «взяти силою», зазначає Дагіґ. Золоте правило — залишити вказівку, дати очікувану винагороду, але при цьому змінити шаблон поведінки. Та лише змінити шаблон, пише автор, недосить: «необхідна віра до зміни». Навчившись у щось вірити, людина переносить це вміння на всі аспекти свого життя. Тож «наріжні звички» здатні нести за собою безліч добрих змін, привчаючи нас до маленьких перемог та підтримуючи цю хвилю.

Автора цікавлять звички, які привели сильних особистостей до елітних університетів, команди — до гри в Національній лізі, допомогли розбудувати міні-імперії в бізнесі, скоординувати масштабні соціяльні рухи й досягнути амбітних посад. Навіть фірми засновують на базі звичок чи так званих «процедур». Успіх «McKinsey & Company» залежав від запровадження звички внутрішнього аналізу кожного здійсненого проєкту, що докорінно змінило культуру підприємства. Після пожежі в Лондонському метрополітені бюрократичну ранґову систему реформували й розробили звички комунікації між працівниками всіх рівнів. Насамкінець дізнаємося, чому найкращими студентами є саме ті, що роками, від однієї маленької перемоги до другої, розробляли певний спосіб життя, і терплячість та відданість згодом віддячили їм.

Автор ставить читачеві завдання: розробити у собі золоті звички: запитувати, проникати в суть справи, прагнути до ідеалу, щоденно аналізувати здійснене, визначати мету, складати переліки завдань, визначати їхні пріоритети й ініціювати обмін ідеями.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Червень 2018
До розуміння людського розуму Кайку підходить із позиції фізики, а не нейробіології, хоч і...
Галя Василенко ・ Листопад 2017
Чи доречне використання слова «людина» в історії про Авшвіц? Чи можливо вписати «людське» в...

Розділи рецензій